Дощ який жаль він приносить похмурість, але він є важливою частиною нашого життя і життя інших істот. Пора розбудити Рубі, а то вона все проспить і я з`їм її порцію.

Бен: Рубі вставай - вона не відреагувала нічим.

Дивно вона якась гаряча ні вона точно гаряча. Що мені робити? В мене немає ліків треба піти пошукати в аптеках може не все розікрали.

Бен вийшов з будинку і йшов по вулиці. - Так і де аптеки? А ось одна - Бен зайшов в аптеку. - Фу! - в аптеці був сильний запах гнилі такий сильний що Бена майже не знудило. - Який запах гірший ніж у того з бібліотеки. Ну і що в нас тут? Ні не то і це не те тут нічого немає що треба або всі баночки пусті - Бен пішов в сусідню кімнату чим ближче він був до кімнати, тим більше смерділо. - О ні… - там лежало три не живих тіла один малої дівчинки, жінки та чоловіка це було сім'я. - Який жах - в руці чоловіка був пістолет з майже повним магазином. - Він це зробив із всіма… не можу повірити, але, мабуть, це так вибач приятель, але я заберу в тебе пістолет він тобі вже не треба.

Бен вийшов з аптеки й пішов прямо по вулиці. - О! Іще одна аптека - він зайшов туди так не смерділо як в іншій аптеці. - Так тут вже більше ліків - він довго шукав і знайшов що треба. - Ура! Парацетамол те що лікар прописав так він прострочений жаль, але іншого вибору я не бачу - Бен взяв ліки та пішов додому.

Що там Рубі - він доторкнувся її лобу він був гарячим ним можна було кип'ятити воду. - О ні… - Бен почав будити Рубі й вона встала но в неї майже не було сил.

Бен: Рубі випий це - Бен простягну руку з ліками та стакан води вона взяла і випила їх.

Рубі: Дякую Бен.

Бен: Поспи ти в жахливому стані - вона зразу заснула Бен взяв і погладив її по голові по її каштановому волоссі. - Пора лягати спати, а то я втомився – Бен не їв цілий день і був готовий з'їсти трьох китів.

Добрий ранок якщо так можна сказати - подумав Бен. - Так що там Рубі? - вона почувалася набагато легше, але вона ще не могла встати з ліжка.

Бен: Рубі вставай вже ранок.

Рубі: А? о добрий ранок Бен.

Бен: Як ти? а точно забув будеш боби? - Рубі почала сміятися невідомо від чого чи це її лихоманить або вона збожеволіла від бобів та рагу.

Рубі: О так мої улюблені боби - Бен не зрозумів що це був жарт і він дивився на рубі дуже дивно.

Він прийшов з двома банками бобів та вони швидко з'їли їхню улюблену страву.

Бен: Мені треба піти до містечка треба дещо купити я буду не довго - але Рубі промовчала.

Він одягся взяв все що треба і пішов. - Ех… у кого мені взяти патрони в Макса ні він на мене дуже злий краще обходити його піду, мабуть до Луїса в нього хоть дорого, але безпечно. - Бен йшов приблизно двадцять хвилин й прибув до одного з районів міста але він був відгороженим високим парканом.

Ось я і тут дивно щось тут не так? - він прийшов до центральних воріт які оберігали четверо озброєних людей. - Можете відкрити ворота? - вони дивилися на Бена та один з них відповів.

Охоронець: Ти хто?! І що тут робиш?!

Бен: мені треба придбати патрони.

Охоронець: Йди геть! Тут такого немає!

Бен пішов, але за ним пішов дивний чоловік.

Незнайомець: Я чув тобі треба патрони?

Бен: Так… - Бен дивився на нього з обережністю.

Незнайомець: Я знаю одне місце воно тебе зацікавить це тут недалеко воно знаходиться в метро.

Бен: О так! Клас добре можеш показати?

Незнайомець: Так іди за мною - вони рушили найближче метро приблизно сто метрів від містечка.

Вони прийшли, але метро виглядало закинутим.

Незнайомець: Ось ми й тут - у незнайомця з'явилася невеличка посмішка.

Бен: Воно закинуте?

Незнайомець: О ні! - незнайомець посміхнувся. - Він так виглядає, щоб люди Томаса Мерфі не знайшли, а то після того, як він почав свою диктатуру тут все змінилося в гіршу сторону, а ти що не знав?

Бен: Ні не знав я не з місцевих.

Незнайомець: По тобі видно ну коли спустишся скажеш що ти від Кевіна вони тебе зразу пустять, а та ти вже сам знайдеш що тобі треба до зустрічі.