«Тут незвичний аромат хм… Точно меду та кориці дивно чому? О я вже прибув.»

Бен: Добрий день я від Кевіна. - там стояв чоловік приблизно сорока років в джинсах та в зеленій толстовці.

Сторож: Від Кевіна? Ну… - він подумав і сказав - гаразд проходь.

Коли Бена зайшов в метро то запах меду і кориці був сильніший ніж у зовні й він довго роздивлявся на асортимент там була зброя наркотичні засоби та будинки розпусти і нарешті він знайшов що шукав патрони для його гвинтівки.

Бен: Добрий день можна мені оці патрони десять штук?

Продавець: Так звісно з вас сто марок.

Бен: Сто марок! - Бен дуже сильно здивувався, бо в нього було лише п'ятдесят марок.

Продавець: Якщо щось не подобається, то можеш йти геть!

Бен: Тоді давайте п'ять патронів.

Продавець дав йому п'ять патронів, а він п'ятдесят марок. Бен пішов додому та йому на заваді з'явилися банда з трьох людей.

Бен: Дайте пройти - але вони стояли та напали на нього і він впав на підлогу люди які проходили мимо нічого не зробили й навід не звернули на те увагу Бен встав і дав здачу, але двоє людей з банди почали тримати Бена поки третій обкрадав його. - Чорт! Ось покидьки що я їм зробив такого - та Бен пішов додому з дуже жахливим настроєм, бо в нього вкрали всі патрони які були в нього забрали компас який подарував Бену його дідусь й запальничку, але вона для Бена не була потрібна, бо таких в нього є ще три.

Бен вже вийшов з метро. - «Ого вже ніч як я, так не помітив треба буде знайти місце де буде безпечно, а то тут якось не дуже. - Бен зайшов у сусідній будинок і зайшов у одну з квартир на ніч.

Тут холодно і сиро, хоча не дивно опалення не було дощі, сирість ніхто за будинком не дивився повний жах, хоча тепер цей будинок для плісняви та іншої живої фауни. Треба знайти де спити, а то тут повсюди сиро - але Бен знайшов одну кімнати де були більш менш нормальні умови й це була вітальна - Тут відносно мило - подумав Бен, але йому помішали він почув що хтось зайшов у квартиру і прямував до нього. - Хто це? Люди Томаса чи як його чорт, що робити? - Бен тихо йшов в сторону звуку він зустрів цю істоту вона не бачила Бена, але вона відчула запах Бена. Істота накинулася на Бена. - Чорт! - він замахнув мачета й вдарив ним істоту він попав в ліву руку і знову удар і прямо в голову. Вся кімната де був Бен та ця істота була в крові та смерділо з кислим молоком. - Фу! Як воно тхне, так і ще я в крові? Не знаю що це, але від нього теж тхне - на Бені була темно зелена майже чорна густа речовина з якої тхнуло з кислим молоком. - Ну тепер тут не можливо переночувати, а якщо я останусь тут хоч на хвилину мене вирве - Бен пішов в сусідню квартиру яка була на п'ятому поверсі. Тут було набагато ліпше ніж в попередній квартирі.

Клас мені тут набагато більше подобається. - Бен зайшов в спальню. - О тут добре і ліжко ціле диво чому? Ну це вже не мої проблеми - Бен ліг на ліжко матрац був м'якими як і подушки, але були трохи сирі. - Трохи сиро, але нічого зійде. На добраніч Бен солодких снів. - Бен заснув йому снилися сни про сім'ю про мати яка йому в шість років придбала ровер який він дуже хотів та батька з яким вони їхали на рибалку в десять років, але ці сни закінчилися і Бен встав. - Ммм… Так добре спалося, але треба вставати вдома Рубі, мабуть, в істериці або їй наплювати на мене і вона просто пішла.»

Бен прийшов в домівку яка його чекала, але не тільки домівка чекала Бена.

Рубі: Бен! Ти прийшов!

Бен: А як же ти думала я пішов назавжди? Ти не з'їла всі мої боби та рагу? - Рубі нічого не відповіла вона просто була рада що Бен прийшов цілим і здоровим.

Чому вона така щаслива. Такого в мене ще не було ми знайому лише два дні. - Бен не розумів що йому робити. В його новому житті з'явилося щось нове тепер він був не сам.

Рубі: Ні я їла лише одну порцію рагу, бо боби закінчилися - Рубі легенько посміхнулися.

Бен: Що! - Бен був дуже злий він вважав що бобів мало вистачити на три місяці, а пройшло лише два. Ну хоч рагу є на місяць подув він. - Ну… нічого є ще рагу но нам на двох вистачити на місяць, а точно. А ти на скільки тут останешся?

Рубі: Ти мене виганяєш - її посмішка різко зникла.

Бен: О ні ти що я просто цікавлюся, щоб порахувати наскільки вистачить припасів.

Рубі: Ну десь на місяць я ще не знайшла де мені жити.

Бен: Ну як так… - він вагався довго вагався, але зміг сказати ці слова. - Якщо бажаєш могти оставатися на скільки хочеш мені ти не заважаєш.

Рубі: Ох дякую тобі Бене - вона була щиро вдячна йому. - мені просто нікуди піти в містечко я точно не повернуся, а піти жити в метро… Я точно не хочу.

Бен: Я згідний з тобою там жахливо тим більше для дівчини як ти.

Бен пішов рахувати їжу та воду поки Рубі дивилася на будинки які були в ліанах та інших рослинах. Було тихо дуже тихо чути було лише вітер ні звуку машин, ні людей нікого тут і зараз були лише Бен та Рубі самі без близьких і знайомих.

Рубі: Бен - тихо та спокійно сказала Рубі. - Цей будинок ти жив тут колись?

Бен: Я не жив тут я його знайшов через три місяці після вірусу тут нікого не було місця багато це добре так іще тут горі є сад ідеальне місце для життя для такого часу. Дивно що тут нікого не було.

Рубі: А ти жив у містечку? Бо я тебе ніколи не бачила.

Бен: Ні ніколи не жив і не буду. А туди ходжу лише якщо треба щось прикупити, а знайти немає де. А ти дам довго жила?

Рубі: Так довго коли він з'явився то ми з батьком туди переїхали.

Бен: То ти з батьком жила де він зараз?

Рубі: Він мертвий коли до влади з'явився Томас Мерфі він встановив багато правил й заборон та ми їх не порушували ми просто ремонтували одяг. В мого батька був бізнес по ремонту одягу та взуття. Та він мене навчив ремонту. Але в містечку ми були вині гроші одним людям, але ми не змогли відати цей борг і вони сказали людям Томаса що я… Займаюся тим що заборонено - коли Рубі говорила ті слова їй було зле та огидно це згадувати. - І тоді Томас приказав вигнати мене, а мого батька розстріляти при всіх - була довга пауза і тоді Бен мовив.

Бен: Мені шкода пробач не треба було це питати - Бен дивився на підлогу поки Рубі йому не відповіла.

Рубі: Нічого страшного твоєї тут провини немає… А якщо можна розказати про своїх батьків.

Бен: Про моїх? Так добре я не проти тільки я не знаю про що мені розповісти, бо я не знаю чи вони живі та де вони зараз я не знаю чи вони стали цими потворами, чи вони у безпеці та забули про мене.

Рубі: Так ми обоє самі.

Бен: Мабуть, но зараз ми не самі.

Рубі: Ти, мабуть, правий - до Рубі знову з'явилася її м'яка посмішка.

Бен: Мені треба піти не надовго просто треба вирішити одне питання з харчуванням.

Рубі: Так звісно як хочеш тільки що мені тут робити може я можу чимось допомогти?

Бен: Ну не знаю знайти щось цікаве для себе тільки я не знаю що тут є таке цікаве - Бен думав.

Рубі: А сад там є щось?

Бен: Який сад? А точно той що на горі там нічого немає якщо хоч можеш там щось знайти.

Рубі: О так! Може мені розпочати там щось вирощувати? Як вважаєш Бен?

Бен: Гарна ідея я пробував тільки в мене не вийшло… - Бен згадав як він пробував вирощувати там перець тільки в нього нічого не вийшло, бо він забув їх поливати. - Тоді я знайду насіння і принесу тобі гаразд?

Рубі: Так звісно тільки можна лаванду?

Бен: Обов'язково.