«Бен попрямував у свою кімнату та взяв свій рюкзак це був простий зелений рюкзак з нашивками різних музикальних груп та одна нашивка з черепом та трояндою. Він був легкий, бо там лежала невелика аптечка та дві пачки сигарет не думайте що Бен курить зовсім ні, хоча він палив, хоча це продовжилося тільки два місяці. Це його робота він збирає різні речі тих часів коли фотографували їжу й пили колу. Бен не тільки цигарки збирав, а ще й одяг іграшки трохи книг та те що йому скажуть, хоча можна подумати дві пачки сигар це нічого справді в нас час дві пачки цигарок це нічого, але час в якому живе Бен це на вагу золота за них можна прожити майже тиждень класно так? Класна робота ходиш по місту й збираєш мотлох не так, але ні вона небезпечна тому, що там не тільки ходячі трупи, але й такі як ти збирають мотлох і готові вбити одне одного за куртку не дивуйтеся якщо куртка в гарному стані за неї можна прожити тиждень, а в них є свої сім'ї діти яким треба їжа дах над головою, а це просто так не отримати треба працювати… Треба ставити на кін своє життя. Бен вийшов з будинку і попрямував по центральній вулиці по якій можна вийти за місто, а там вже буде гіпермаркет «Великий Роджер».

Ох я вже втомився, а мені ще йти тридцять хвилин. Тут невелика крамниця в будинку треба зайти - Бен зайшов в малу крамницю яка знаходиться на першому поверху будинку, хоча будинок був сам малий п'ятиповерховий й зроблений з цегли, а на дах росло мале дерево. Біля цього будинку ти себе відчуваєш велетнем. - Так це продуктовий магазин аби так не подумав якби не зайшов - Бен роздивлявся асортимент який був. - Що? Ого так довго не бачив алкоголю - то була пляшка коняка. Ти вважався везучим якщо знаходив алкоголь, бо то була велика рідкість, бо коли все розпочалося то майже весь алкоголь вкрали й випили. - Дивно його навіть не

відкрили клас, хоча це не дивно він же так добре заховався - пляшка лежала під касою. - Ну це мені буде треба якщо що продам. Хм?

скільки я зможу прожити на неї два ні три тижні! - Бен підняв пляшку та поклав в рюкзак тепер він не був таким пустим, бо коняка там було багато цілий літр. - Ну думаю можна йти - Бен надів свого рюкзака та вийшов з крамниці. - Думаю якщо я піду прямо по центральної вулиці, то дойду за… Двадцять хвилин? Хоча ні пробок немає й це добре ну десь десять хвилин мені досить - Бен йшов через багато покинутих й ржавих машин які вже заросли рослинами, а на одній в якій було відкрите вікно було гніздо на задньому кріслі там проживає подружжя горобців. - О вже бачу кінець міста - через п'ять хвилин Бен дійшов до позначки що ви вийшли з міста. - Ага виходить якщо я поверну на право і піду на метрів двісті то там має бути той самий «Великий Роджер» ну побачимо. - насправді Бен не знає повністю місто тільки центр ви, мабуть, подумали як так правда? Ну він переїхав до нового міста разом з батьками. Вони часто міняли будинок, бо як каже його мати то «Бен ми повинні переїхати в новий дім ти там знайдеш нових друзів», але в голові він думав «Якого чорта мені треба нові друзі». - Так поворот тут є це вже добре. Та ну! - подумав він коли побачив гіпермаркет. - Який він великий, хоча по назві це ясно - Бен попрямував прямісінько до «Великого Роджера». - Так треба буде зайти через чорний вхід по ідеї так безпечніше - після десяти хвилин пошуку чорного входу. - Чому він так далеко - на вивісці писало «Вхід для персоналу». Бен починає відкривати двері, але вони закриті. - Що! - Бен починає смикати ручку як ненормальний. - Та ви напевно жартуєте! Я цього не витерплю шукати інший вхід - але в нього немає вибору. Та після восьми хвилин він знаходить вхід до складу - Клас надіюся ти не закритий - та коли Бен починає відкривати двері вони відкрилися. - Дякую - подумав Бен дуже саркастичним тоном. Та коли Бен зайшов він побачив велике приміщення з мотлохом, хоча крім нього там був ще хтось - Ага сміття клас. Ну треба знайти як перейти в основний відділ. О там якась карта - Бен підійшов до карти й то була карта всього гіпермаркету - Ви жартуєте це якийсь лабіринт мінотаврам. Гаразд так виходить я не далеко від продуктового відділу - Бен подивився в всі сторони й зрозумів що далі темніше ніж біля дверей. - Ой, а про це я не подумав - Бен потер чоло. - Ага ну тоді треба пошукати хоча… - Бен зняв рюкзака з плечей та почав щось шукати в ньому. - Та як так! - в небо злітали птахи та летючі миші які жили на складі. - Ой треба бути тихіше хтозна-хто тут живе. - Бен роздивлявся як міг по всіх сторонах і побачив малу кабіну. - Та як я не помітив того зразу - Бен підійшов до кабіни й то була кабіна охоронця. - Якось він погано виконував свою роботу якщо тут такий безлад чи винні в цьому прибиральники? Ну зараз це не в тему. - Він відкрив її та зайшов там було трохи темніше, але він зміг знайти там ліхтарик який лежав на столі. - Дивно чому його ніхто не забрав. Так треба його спробувати, а то може батарейки силі - Бен натиснув кнопку яка включала ліхтарик і він засвітив. - Ура перемога гаразд треба виходити. - Бен направився в сторону продуктового відділу. - Оскільки я пам'ятаю оці двері ведуть в продуктовий гаразд була не була - Бен взяв ручку почекав пару секунд і направив її проти себе. - Що! Вони закриті якась маячня хто закриває вхід в продуктовий відділ? Хоча стоп що там пише на них - Бен напрямив світло на двері й побачив напис «Від себе». - А то я не так зробив - Бен з засмученим обличчям відкрив двері. - Фу чим тут так тхне - запах був з неприємним щось схожий на м'ясо яке гниє. Але Бен не вірив хто і що тут живе. - Дивно чому про це місце такі погані відгуки не розумію тут ніяк немає великої потвори яка краде дітей. Ну навіть якщо він є, то мене забрати він не буде, бо я ж вже не дитина правда? Гаразд мені треба насіння лаванди та спробую знайти якусь кашу, а то мені та Рубі вже надоїли боби та рагу. - Бен ходив дуже тихими й обережними кроками шукав напис «Крупи» та «Садовий відділ». - О тут пише Крупи так це що мені треба клас - Бен дивився що тут є, але скоріше тут більше видів тарганів ніж круп, але він знайшов три пачки рису які були не торкнуті скоріше за все вона тут стоїть як все почалося. - Супер рис люблю рис мені сьогодні везе подивімося дату коли його зробили - Бен шукав дати й знайшовши досить сильно здивувався. - Невже тут пише що дата виготовлення 22.6.2023 й зберігати до 22.06.2025 о це несподіванка через два дні це все почалося 24 червня 2023 року - Бен дивився на прострочену пачку рису так ніби він готовий її вбити. - Ну тоді сьогодні без рису я ж не якийсь ідіот їсти прострочені продукти краще піду пошукаю відділ з рослинами - Бен поклав пачку рису на місце та попрямував в протилежну сторону. - Чому тут так холодно - Він був біля відділу з рослинами, але й біля нього було дещо інше. - Так, а тут у нас що «Все для саду» прекрасно зараз все швидко знайду і піду. - Бен зайшов у відділ «Все для саду» там був безлад мертві рослини та посипаний ґрунт, але з цього безладу Бену вдалося знайти насіння різних рослин. - Клас насіння тільки чого - Бен взяв перший пакети й глянув що це були гарбуз. Він шукав довго велика часть насіння просто була відкрита, але з двадцятого пакетика він знайшов те що йому треба. - Фух лаванда супер тепер можна йти додому. Але як мені повернутися? Через склад я не хочу там купу мотлоху та кажани якість там непривітні. Ну тоді вирішили буду шукати аварійний вихід він якраз має бути біля цього відділу. - Бен поклав пакетики з лавандою та попрямував до кінця садового відділу, але йому помішали. - О ні не може бути - Бена взяв сильний ступор. - Що мені робити? - Бен зустрівся біля аварійного виходу з трьох метровою потворою яка важила майже тону та було розпухла вся в наривах та її шкіра була кремово-біла, а тхнуло від нього як від десяти тону сміття. Поки що Бену пощастило зустрітись з нею коли вона спить, але хтозна-що буде далі. - Гаразд краще тихо буду йти назад - але Бенові не пощастило тому, що він випадково зачепився за пляшку під добрива для квітів та впав. - Чорт - прошепотів собі Бен. Потворі це не сподобалося, бо це було дуже чутно як Бен впав й коли вона встала з полу та завила як тільки могла. - Якого дідька це зі мною відбувається! - Бен встав розвернувся й побіг як тільки міг. Такими темпами він міг побити рекорд Гіннеса по швидкості бігу.

Тупа лаванда! Тупий гіпермаркет! Тупе місто! - Бен добіг до центральних дверей на яких зробили барикаду з дощок та магазинних теліжок. - Ви що хочете, щоб я помер!? - Бен сам не знав до кого він говорив, але потвора яка бігла за ним вже майже добігла до Бена. Хоча вона бігала повільно, але за соковитим Беном вона готова скинути пару лишніх кілограмів. - Так в мене має ж бути хоть якась зброя? - Бен почав обшукувати себе та свій рюкзак. Та йому пощастило він знайшов пістолет який знайшов в аптеці. - Я думав його в мене теж вкрали, але що я нию це вже дуже добре, але хто зна чи воно може мене захистити - Бен перевірив магазин й там було десять патронів. І тільки зараз він помітив що на пістолеті пише P99. - Ого це ж P99 клас, але що я тут радію коли на мене біжить однотонна мертва туша. - Ця туша збивала все на своєму шляху такими темпами вона просто збила би Бена й від нього залишилося лише пюре. - Гаразд треба діяти - Бен поставив ноги на ширині плечей та прицілився прямо в її голову. Ще дві хвилини й Бена більше не буде. - А ти колись був людиною - В Бена з'явилася до потвори відчуття жалості він не хотів вбивати потвору. - Пробач мені - шепотом сказав Бен і натиснув на курок й пролунав постріл потім і ще два постріли. - Попав - Потвора впала і покотилася до Бена, хоча він встиг впасти в іншу сторону на них обох впали теліжки й інший непотріб. Потвора була мертва її вбив не постріл, а арматура яка теж була в оборонній споруді, але й Бен не остався цілим на його тілі було багато невеликих ран, але й одна дуже небезпечна це була шмат іржавої бляхи який проник прямо в ліве плече. - А! Як болить треба якось вибиратися з цього сміття - Бен з усіх сил вибирався з мотлоху яке впало на них й зміг вибратися. - М-м-моя рук… Треба обробити н-н-негайно. - Бен з важким диханням зняв з себе рюкзак й вийняв пляшку коняка. - Ти мені зараз треба дружок. - Бен відкрив пляшку й випив одну четверту коняка й все інше на рану на його плечі. - Яке воно міцне - Бен зморщив обличчя не через біль, а через коняку. - Фу! не можу повірити що його міг пити мій батько. Стоп, а як там моя потвора поживає надіюся вмерла? Мабуть, що так трохи полежу й спробую встати.»