Розділ перший. Що далі?
Розділ другий. Кам'яні джунглі
Розділ третій. Пригоди у метро
Розділ четвертий. Аметистовий сад
Розділ п'ятий. Топазове серце
Розділ шостий. Шлях до щастя
Розділ сьомий. Батько та Бен
Розділ восьмий. Кілер
Розділ Дев’ятий. Новий день
Розділ десятий. Затишок в душі
Розділ одинадцятий. Ідея
Розділ дванадцятий. Смерть
Розділ шостий. Шлях до щастя

Кошмари ніяк не хотіли відпускати Бена але не змогли втримати його на довго. - «Що я заснув? Надіюся що не надовго ато Рубі почне панікувати а цього я не хочу. Лаванда хоч зі мною? - Бен почав шукати пакетик з лавандою й знайшов його у правому кармані своїх штанів. - Фух є. А то я вже почав переживати що все пішло коту під хвіст. - Бен пробував встати але вийшло лише сісти. - Ну хоч посиджу - подумав Бен з сумною посмішкою. - Цікаво як там поживає моя потвора? Агов ти мене чуєш ти як?! - потвора не відповіла. - Ти що образилася? Ну знаєш ти сама вина шо накинулися на мене а я не хотів тобі зла. - з незадоволеним обличчям сказав Бен. - Здається мені вже ліпше - Бен спробував встати й нього це вийшло тільки але трусилися ноги. - Вийшло! - але коли Бен зробив перший крок він впав на правий бік. - Чорт! Чого мені так везе сьогодні хоча скоріше чому мені так везе за все життя! - з незадоволеним обличчям промовив Бен. - Треба буде в щось спертися що йти нормально. Гаразд й що тут є в що можна було спертися? - Бен дивився в мотлох який був лише три метри від нього. - Є! Думаю що лопата мені підійде. - Бен почав повзати до лопати яка лежала на мотлоху. - Супер це точно підійде. - Бен взяв лопату та спробував знову встати лише з лопатою. - Знову вийшло - з менш здивованим лицем сказав Бен. Та коли він зробив знову перший крок в нього вийшло лопата йому допомогла. - А тепер справді вдача! Пора виходити. - коли потвора впала то вона вибила центральні двері й тепер через них можна було ходити. - Свіже повітря хіба не прекрасно? О ні сонце вже заходить треба поспішати.

Як я вже втомився це жах. Йду вже тридцять хвилин й навід не бачу свого дому. - але через п'ятнадцять хвилин він нарешті бачить свій будинок. - Нарешті мій будинок видно ато вже сонце майже сіло а я ще не вдома хоч би вони не вийшли або мені кришка. - Бена зараз найбільше хвилювало щоб ці істоти не почули запах його крові й не позбігалися але коли ще є сонце то він в безпеці. - Хто там на даху мого дому? Рубі!? Що вона там робить? А точно вона казало що хоча там щось поробити ну нехай. - пройшло ще п'ять хвилин й Бен вже прийшов до свого будинку. - Мій рідний дім я вже заскучав за тобою. - Бен зайшов в нього й піднявся на дах де була Рубі.»

Рубі: Бен що сталося!? Як ти? В тебе кров.

Бен: Я приніс лаванду як ти просила.

© Dima Mironuk,
книга «Сам на одинці».
Розділ сьомий. Батько та Бен
Коментарі