Розділ перший. Що далі?
Розділ другий. Кам'яні джунглі
Розділ третій. Пригоди у метро
Розділ четвертий. Аметистовий сад
Розділ п'ятий. Топазове серце
Розділ шостий. Шлях до щастя
Розділ сьомий. Батько та Бен
Розділ восьмий. Кілер
Розділ Дев’ятий. Новий день
Розділ десятий. Затишок в душі
Розділ одинадцятий. Ідея
Розділ дванадцятий. Смерть
Розділ дванадцятий. Смерть

Лице, очолене міцними руками двох чоловіків, було проведене через темну та холодну залу до кабінету Томаса Мерфі. Коли вони досягли кінця коридору, чоловіки зняли маску та на жест Томаса молодого хлопцья навернули на коліна перед ним.

Молодий хлопець: Я невинний! Я нічого не зробив! - промовив з глибини свого серця розтерзаний хлопець, що лежав перед Томасом. Його голос забігав, повний невпевненості та неспокою. Він здихнув на запах скупченого страху, який переповнював повітря в кабінеті.

            Томас, затуманений густими тіньми та непроникним владним поглядом. Крок за кроком підійшов до хлопця. Його голос був холодним і безжальним.

Томас: Твої слова не мають значення перед мною. Гріхи які ти скоїв буде судитись Богом а не мною хоча ти заслуговуєш смерть.

            Зламаний від розпачу та жаху молодик зіткнувся зі своєю неминучою долею. Його серце зіжмулося, а у його очах засяли вогняні сльози. Він безнадійно шукав підспоріднення в очах Тома, проте зустрів тільки безкомпромісну холодність.

Томас: Привселютна смерть буде твоїм покаранням! Це буде уроком для всіх.

 Його слова були законом, який не міг бути перекритий. Двоє чоловіків мовчки зламалися, вони знали, що їм слід виконати наказ.

              Люди зібралися на площі, щоб бачити покарання, яке виконувалось на їх очах. Окутані муршавчанням і страхом, вони не розуміли, як може хтось бути настільки безжалісним та байдужим до чужої долі. Коли хвилі злющого шепоту згустилися над натовпом, чоловіки виконали свій обов'язок і тяжка доля сповила хлопця в привселюдну смерть.

              Вистріл.

              Смерть.

              Те, що стало свідкомів негуманного та жорстокого акту, потонули у відчайному мовчанні та мороку. Кривава дія Томаса залишила несхожими лише його помисли та пасії, а людей, які присутні, заповнила душа болем і страхом. Коли ті відвернулися від жахливого зробленого, силует Тома виплив до їхніх мрій та кошмарів, нагадуючи, що влада безжалісна, а виправданість - втрата слідства.

              Ця пам'ять про жорстокість і безчесність лежатиме в серцях назавжди, натякаючи на то, що революція влаштувала лише темну ілюзію свободи, що справедливість часто виявляється маскою тиранії, а Том є лише справжнім втіленням рятівника.

              Кривава мить, як грабіжчаки прийшли до ла

© Dima Mironuk,
книга «Сам на одинці».
Коментарі