Вже настала ніч. А Бен з Рубі зайшли до квартири Бена.

Рубі: Бен що трапилось? Ти весь в ранах… а твоя рука… я нічого не розумію. - Рубі підбігла до Бена, щоб перевірити його стан.

Бен: Все нормально… ну відносно нормально. Але мені просто треба дістати цю бляху з руки і все буде добре - з посмішкою сказав Бен.

Рубі: О ні Бен добре вже не буде. Тобі треба медична допомога.

Бен: І де ти знайдеш тут лікарню яка працює?

Рубі: В мене є знайомі в метро вони можуть нам допомогти тільки зараз ніч і виходити буде небезпечно прийдеться чекати ранку.

Бен: Ти хоч піти в метро? Та ще в тебе є знайомі там?

Рубі: Так є знайомі і що тут дивного?

Бен: Нічого…

Рубі: Давай я тобі допоможу лягти на ліжко - Рубі допомогла Бену лягти на ліжко. - Бен? - А Бен вже спав й Рубі вирішила подихати свіжим повітрям.

Рубі сіла на краю даху. Був невеликий прохолодний вітерець який роздуває її розпущене каштанове волосся яке вона закрутила в дулю.

«Тато як же я скучаю по тебе. Якби мама й ти були живі мені було б не так самотньо звісно в мене з'явився Бен він дивний, але цікавий... - коли Рубі згадала Бена то зразу занепокоїлась. - Це я вина що тебе немає… я вина но що немає мами… - по щоках Рубі потяглися кришталеві краплі сліз. - Навіть не знаю що робити мені надалі я себе відчуваю слабкою й непотрібною. Коли ти був живий мені було весело… я себе відчувала живою… Зараз я скоріше одна з тих потвор яка не знає й не бачить нічого. Не розумію чому ти ніколи не розповідав мені про маму… ти боявся? Чи що… не мовчи! - двома долонями Рубі закрила собі лице. Та по її щоках полилася ріка з рідкого кришталю. - Я вже уявляю що розмовляю з батьком та що я вже кричу на нього… я точно збожеволіла.

Рубі витерла сльози, а її лице стало беземоційне потім вона глянула вниз, а там ходило шестеро потвор. - Які ви огидні. Досить… Пора йти спати.»

Липневий світанок розбудив Рубі, але не Бена він спав як убитий.

Рубі: Доброго ранку світ - з радістю сказала Рубі. -Пора глянути як поживає Бен ато його не чути, а тишу я не люблю - Рубі злізла зі свого дивана на якому вона спала та позіхнула з всієї сили. Та коли вона зайшла в кімнату Бена вона жахнулася.

Рубі: Бен ти весь мокрий… Бен ти мене чуєш! - він не відповів. - Бен якщо це жарт дуже кепський. - Бен відкрив очі.

Бен: Р-р-убі доброго р-ранку.

Рубі: Ти може встати. - Рубі поклала свою долоню на чоло Бена. - Та в тебе жар.

Бен: Нічого переживу поп'ю чаю і все пройде.

Рубі: Ага пройде, а потім ти що буде з твоєю рукою? Так не піде ми негайно йдемо до Френкі.

Бен: Хто така Ф-ф-френкі?