Розділ десятий

Затишок в душі

Тут як у мурашнику. - подумала Рубі. - Цікаво як Едвін справляється з цими людьми. -

Коли Рубі дійшла до кабінету Едвіна вона зустріла Сема.

Рубі: Привіт, Семе. - з лагідним голосом привіталася Рубі. - Ти не підкажеш? Десь тут має бути палата в які Бен?

Сем просто кивнув й попрямував до якихось дверей. Поки Рубі йшла за Семом хтось схопив її за ліву руку. Та коли вона обернулася побачила чоловіка тридцяти шести років коротко стриженим та з невеликою щетиною.

Незнайомець: Ну привіт мила. - з нікчемною посмішкою мовив незнайомець від якого тхнуло цигарками.

Рубі: Я тобі не мила. Відпусти мою руку. - з суворістю сказала Рубі до незнайомця.

Незнайомець: Тихіше... тихіше ліпше пішли зі мною по доброму?

Сем: Відпусти її. - він сказав це як робот.

Незнайомець: А то що? - він показав свої криві зубі.

До них підійшов друг незнайомця який вхопив руку свого приятеля.

Друг незнайомця: Вільям ти що робиш!? - з шепотом мовив він.

Вільям: Мені все одно хто він! Джон якщо ти не хочеш мені допомогти, то йди куди подалі!

Джон: Недоумок це Сем. Він кілер!

Вільям відпустив руку Рубі повернувся та пішов з незадоволеним обличчям. Сем повернувся та знову попрямував Рубі не зрозуміла що сталося через це просто пішла за Семом. Та коли вони дійшли до палати Сем просто пішов нічого не сказавши, а Рубі увійшла в палату.

В палаті був лише сам Бен інші три ліжка були вільними. Рубі підійшла до ліжка Бена та сіла на нього.

Рубі: Привіт, Бене бачу що ти не спиш. - вона взяла Бена за руку.

Бен: Привіт так. Як ти Рубі? - На вигляд Бен був як завжди напівмертвим.

Рубі: Зі мною все гаразд ліпше скази як в тебе справи? Сильно боли рука?

Бен: Ха-ха-ха! З рукою все гаразд. Що це в тебе в руці?

Рубі піднесла документи Бену та дала ручку.

Рубі: Підпиши це. Після того я віддам папери Едвіну, а далі... побачимо що буде.

Бен: Це документ на рабство? Чи гірше... - Бен хотів щось сказати, але Рубі його перебила.

Рубі: Ні! Там пише що метро надавало нам допомогу й все.

Бен підписам документ й відав його Рубі. А вона його положила на тумбочку яка була біля ліжка.

Бен: Ти якась стривожена може щось трапилося?

Рубі: Ні все гаразд... хоча... так до мене приставав якийсь чоловік, але Сем врятував мене.

Бен: Хто такий Сем - йому це ім'я не сподобалось.

Рубі: Він найнятий вбивця. Но мені здається що в нього щось є з Едвіном... так ніби вони найліпші друзі.

Бен: Ясно. Мені ще довго тут бути?

Рубі: Не знаю зараз сходжу до Едвіна й спитаю що далі буде. А ти поки нікуди не втечі. - вона підморгнула Бену.

Рубі взяла документ й вийшла з палати. Знайти кабінет Едвіна було легко, бо він знаходився десять метрів від палати Бена.

Стук...

Стук...

Рубі зайшла й там сидів Едвін. Нікого іншого там не було тальки Рубі й Едвін...

Рубі: Привіт я принесла документ від Френкі. - поки Едвін читав якісь папери Рубі підійшла до нього.

Едвін: Гаразд давай сюда я поставлю печатку.

Рубі положила документ на стіл потім Едвін поставив печатку й поклав папери в шухлядку.

Едвін: Відсьогодні ви можете йти або поки Бен не вилікується повністю. Що вибираєш?

Рубі: Навід не знаю... - Едвін дивився на неї дуже хижо так ніби він хотів на неї накинутись та з'їсти. - М-м-ми йдемо завтра вранці. - Едвіновий погляд зразу змінився з сурового в милий.

Едвін: Гаразд. Ти вільна. Бувай Рубі заходь інколи.

Рубі кивнула й вийшла до кабінету й цілий день ходила по метро дивлячись на асортимент. Та коли вже всі потрохи почали розходитись вона пішла до свого вагона. Та коли вона зайшла у вагон всі вже спали.

Рубі лягла у своє ліжко й згадала що не зайшла до Бена, щоб сказати йому що вони йдуть завтра вранці додому. Через ці думки вона не могла заснути майже всю ніч.

Коли настав ранок всіх сусідок Рубі вже не було. Ранок був складним для Рубі. Вона спробувала встати з ліжка і в неї це вийшло, але з трудом. Після того вона зразу пішла до Бена у палату. Та коли вона зайшла в палату Бен не спав він лежав та дивився у стелю.

Рубі: Доброго ранку Бен... Нам пора йти. Ти ж можеш встати? - вона була стривожена, бо не розуміла що з Беном він був не такий як завжди.

Бен встав з ліжка й взяв якусь баночку яка стояла на його тумбочці.

Бен: Добрий ранок. - його голос був не такий як завжди. А погляд як у зомбі.

Вони вийшли з палати та по дорозі зайшли до Френкі.

Френкі: Ви прийшли попрощатися зі мною? Дуже мило з вашої сторони. - Френкі посміхнулася щирою посмішкою.

Рубі: Так. Ми з Беном дуже вдячні тобі.

Бен: Дякую...

Рубі: Бувай я зайду до тебе обов'язково.

Френкі: Буду вірити що це правда. Бувай Рубі й Бен гарної вам дороги.

Вони вийшли з її кабінет. По дорозі вони мовчали, а на вигляд вони були зовсім не знайомі. Та коли вони вже наближалися до виходу метро Рубі взяла його за руку. Після цього Бен змінився його погляд був більш людській, а на вигляд був більш живими ніж завжди.

Вони попрощалися з охоронцем й вийшли з метро. Їхній шлях був тихим й спокійним. По дорозі вони не говорили просто йшли й трималися руками для них обох ця поведінка була не природною просто йти та мовчати. Було видно на їхніх обличчях що вони хочуть щось казати, але чомусь не кажуть це.

Рубі з Беном дійшли до свого будинку. Та коли вони зайшли до нього Бен відпустив її руку та пішов на дах. Рубі не зрозуміла що трапилось й вирішила піти за ним, щоб бути певною що все гаразд.

Бен стояв й дивився в сторону бібліотеки біля якої він зустрівся з Рубі. А поки Рубі підійшла до Бена й заговорила до нього.

Рубі: Бен... все гаразд? - вона підійшла ще ближче й положила свою праву руку на Бенове плече.

Бен: Так все гаразд... - він повернувся й глянув на очі Рубі.

Рубі: Ти хочеш мені щось сказати? - вона була спантеличила.

Бен: Так. Коли я тебе вперше зустрів подумав що ти зарозуміла, але чим довше я з тобою то більше розумію що я відчуваю.

Рубі: І що ти почав відчувати? - вона уникала прямих поглядів Бена.

Бен: Любов... Рубі ти мені подобаєшся. - він взяв її за руки.

Рубі: Я відчуваю те саме до тебе. - після цих слів вона не уникала його погляд.

Бен підійшов ще ближче. «Що мені робити?! - подумав Бен.» «В нас зараз буде поцілунок чи що? Не розумію що мені робити.». Й сталося так як подумала Рубі. Бен злегка поцілував її.

Вони були на даху до самого вечору. Після якого вони пішли спати.