Дух паралітичний
Антон Шаталов
Чи знаєш ти, калічуть як тенета, В які заплутався я з ніг до голови? Чи знаєш, серце, думаю про тебе, І в ніч і в день — я думаю завжди. В сльозах вмиваюся, що іншого обрала, Коли я міг скоренько би дозріть. Можливо мною ти і згордувала, Та все ж, це ми не встигли полетіть, Удвох: шалено, ніжно, тихо, незухвало, Що і ніхто б не знав про нас з тобою. Моє кохання ніжне і тривожне, Я хочу попрощатися з гордою, Лиш біля тебе, в сутінках, у полі, Зостатися у цю нестерпну мить, Покласти голову тобі на теплі руки, Відчути запах опіумний твій. Ти лиш збагни, сиділи б самотою, І милувався б довго я тобою, Отими чарами, що все таки змогли, Змогли мене колись тобі скорить.
2022-12-15 16:23:27
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Ніжно...
Відповісти
2022-12-15 19:48:57
1
Антон Шаталов
@Н Ф дякую за відгук ♥️
Відповісти
2022-12-16 20:15:19
1
Інші вірші поета
Темний листопад А какая разніца? Ego Танець єлею та кинджалу
Інші поети
Kumar Bunty
@Kumar_Bunty
His Queen
@his_queen0926
Shirudi NR
@shirudi17
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1099
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1841