Одкровення
Ти пишеш про горе, про біль й про нудоту, Та все ж ти не пишеш про страх. Боїшся очиськами глянути вгору, І губишся в власних думках. Для тебе кошмарні відмови "смертельні" Боїшся ступити хоч крок. Коли ж голова зафіксує нарешті Цей вічний життєвий урок: "Не бійся нічого: любити, хвалити, Питати, стогнати, ревіть. Навіщо, щоб правду святу не таїти, У остраху вічному мліть? Тоді лиш живеш — як ніщо не боїшся, Тоді тільки люблять тебе! Молю і прошу сам себе: "Ну прокинься! Най страх твій навік пропаде!" Тоді ж будеш мати і щастя, і волю, Тоді будеш знати любов. Пробуджуй неспинно в душі непокору, Хай нею зажевріє кров! І ти оживеш, заживеш на цім світі, Позбудешся клятих страждань! Лиш вирви із серця свого чорні кігті Страхів і блідих зневірянь!
2024-10-01 00:10:42
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Софія Губермайстер
.
Відповісти
2024-10-03 13:55:45
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3575
Forgiveness
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
60
4
7988