Одкровення
Ти пишеш про горе, про біль й про нудоту,
Та все ж ти не пишеш про страх.
Боїшся очиськами глянути вгору,
І губишся в власних думках.
Для тебе кошмарні відмови "смертельні"
Боїшся ступити хоч крок.
Коли ж голова зафіксує нарешті
Цей вічний життєвий урок:
"Не бійся нічого: любити, хвалити,
Питати, стогнати, ревіть.
Навіщо, щоб правду святу не таїти,
У остраху вічному мліть?
Тоді лиш живеш — як ніщо не боїшся,
Тоді тільки люблять тебе!
Молю і прошу сам себе: "Ну прокинься!
Най страх твій навік пропаде!"
Тоді ж будеш мати і щастя, і волю,
Тоді будеш знати любов.
Пробуджуй неспинно в душі непокору,
Хай нею зажевріє кров!
І ти оживеш, заживеш на цім світі,
Позбудешся клятих страждань!
Лиш вирви із серця свого чорні кігті
Страхів і блідих зневірянь!
2024-10-01 00:10:42
1
1