Одкровення

Антон Шаталов

Ти пишеш про горе, про біль й про нудоту, Та все ж ти не пишеш про страх. Боїшся очиськами глянути вгору, І губишся в власних думках. Для тебе кошмарні відмови "смертельні" Боїшся ступити хоч крок. Коли ж голова зафіксує нарешті Цей вічний життєвий урок: "Не бійся нічого: любити, хвалити, Питати, стогнати, ревіть. Навіщо, щоб правду святу не таїти, У остраху вічному мліть? Тоді лиш живеш — як ніщо не боїшся, Тоді тільки люблять тебе! Молю і прошу сам себе: "Ну прокинься! Най страх твій навік пропаде!" Тоді ж будеш мати і щастя, і волю, Тоді будеш знати любов. Пробуджуй неспинно в душі непокору, Хай нею зажевріє кров! І ти оживеш, заживеш на цім світі, Позбудешся клятих страждань! Лиш вирви із серця свого чорні кігті Страхів і блідих зневірянь!

2024-10-01 00:10:42

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Софія Губермайстер

.

Відповісти

2024-10-03 13:55:45

Подобається

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3222

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2430