Привіт. Вибач, у мене навіть немає чистого аркуша для тебе. Я не знаю як жити далі, проте дуже хочу вірити, що ти знаєш. Я хочу вбити себе, але тоді для кого цей лист? Насправді, у мене нікого немає. Хоча, може, у тебе є? Пригадую, що коли почувалася нормально ю, запевняла себе, що і у мене хтось є. А коли так, то аж нікого. Я дуже сильно плакала ось ще декілька хвилин тому, протягом довгого часу. Навіть здалося, що виплакаю свою душу. Але, мені здається, що це неможливо, не той агрегатний стан. Адже, якщо вона і є, то моя точно має вигляд каменю, я так відчуваю. Час так швидко летить. І просто зараз, і взагалі. Хтось ще говорить зі мною задля якоїсь своєї вигоди, хтось, бо з родичами прийнято говорити, хтось просто не говорить, а хтось у іншому місті. Яка несправедливість! Якби ж все це було просто одним із нічних жахів, що час від часу п’ють з мене кров. Трохи відволіклася, повертаюся.

Встановила собі офіс на новий ноут, це виявиться, легко. Та і лабораторна у мене перша написана, залишилося розібратися та оформити. Може, і жити далі можна? Е, ні, завантаження офісі щось затормозило.

Згадала, що вчора бачила двох їжачків, а сьогодні Джесі знайшла одного здоровенного, як кота, я тобі кажу! А мій їжачок зник, як і квіти, у яких я залишила його тільце. Та він назавжди у моїй пам’яті, а отже він живіший за всіх живіших аж поки жива і я. Так важливо, аби про тебе хтось пам’ятав… Наврочила, офіс видає помилку. Ну нічого, може, завтра…

Завтра, тобто вже сьогодні, треба обов’язково зробити щось по уроках, про цукор не забувати, міряти ба… а що там друга ба?.. Помрію про те, що колись знайду шнурок від фотіка і як класно мати свою справу. Треба здати назад навушники у магазин. А ще розмалювати вази. Винести сміття, викликати сантехніка, не вилетіти з академії… Полагодити сороці ноги.

На добраніч, світу, який я ненавиджу і так люблю водночас. На добраніч, їжачок. На добраніч, моє уламлене серце. На добраніч, людина-сонце. Світи яскраво, усе буде добре, я завжди буду поруч. Вибач, що сказала, що у мене нікого немає. Адже у мене є ти. Нехай і далеко, але найближче за всіх ближніх. Дякую, сонце, на добраніч.