14/06/24
Я відчуваю, що потрохи все стає краще. Проходжу стажування у ІТ компанії, робота цікава, перспективна, треба обов’язково тут втриматися. Якщо витримаю, бачу багато плюсів: можна залишити Емет, який я так не люблю, з’являться вихідні субота-неділя, як у нормальних людей, є вірогідність, що буду заробляти нормальні кошти на дійсно класній роботі, +офіційно, +по спеціальності, +є всі шанси для розвитку. Ходжу зараз на фортепіано, здається, у мене виходить) До малювання якось не тягне, але взамін йому прийшла музика і це теж круто. Планую також зайнятися англійською, не так як зазвичай, а записатися кудись, думаю, тільки так почне з’являтися прогрес, навіть якщо буде інколи відсутня мотивація. З фортепіано це працює) Можливо, переїду до Діми та його мами, це доволі хороший варіант, адже мені здається, що поки повністю сепаруватися та жити окремо у мене не вийде. Дуже втомлена, факт. Мрію приїхати додому скоріше і лягти просто спати. Багато несправедливості зустрічаю, на жаль, більше не спілкуюся з Матвієм. Здається, хвороба потрохи відступає, я нарешті змогла зменшити дозу ліків, почуваюся добре, колишніх розладів, що було разом з депресією не спостерігаю, також окрім антидепресанту нічого не приймаю, можу засинати без пігулок. Постійно у колективі, почала доглядати за собою у побутовому плані: душ, зовнішність, харчування. Радію.
Коментарі