26/01/2023
Сьогодні тиждень як я почуваюся нормально. Що ж я маю на увазі під нормально? У мене вже тиждень як немає приступів тривожності. Вони дуже лякають мене, не важливо у якому я гуморі, тривожність може з'явитися просто так. Я починаю багато спати: сплю всю ніч і декілька разів за день лягаю також спати, наголошую саме на слові декілька. Не можу нічого робити, і фізично, і морально. Одразу відчуття, ніби на плечі звалилися каменюки, через які я не можу підняти руки, я не можу вирівняти поставу, стає важко просто тримати себе на ногах, я ніколи не думала, що таке можливо. У плані моральному, я не буду говорити як мені погано, та знову ж таки тривожно, я скажу просто, що не можу у такому стані виконувати навіть найпростіші задачі. Мені і так важко останній рік сприймати інформацію, я перестала читати книги взагалі, бо перечитую кожен абзац по 3-4 рази, не можу сфокусуватися, не можу аналізувати, а у такі моменти мені навіть говорити та синтезувати думки дуже важко... Ну так ось, уже як тиждень цього немає. Лише цього, усе інше при мені. На жаль.
На днях дивилася свої останні фото і була у шоці, як сильно я схожа на свого давнього друга (С). І коли зрозуміла чим саме, у мене був шок... Якщо це можна назвати шоком, адже схожа я на нього саме відсутністю емоцій. Страшно... І шкода, що ми більше не спілкуємося.
Про бабусю казати не хочу. Боляче...
Сьогодні були прильоти у місті, а ще мене турбує серце. Не знаю, що його не влаштовує, але якщо воно виглядає так, як я його уявляю, романтизуючи, то воно ще довго трималося.
Із хорошого: не сплю і навіть почуваюся добре фізично. Не сплю, бо малюю. Малюю, бо розумію, що іншого шансу не буде. Закінчила одну вивіску для кав'ярні, віднесла, до вивіски подарувала маленьку картину 2021 року, у знак вибачення за те, що так затягнула з замовленнями. Повернулася додому з ще однією вивіскою.
Уночі після того малювала картину з совою, зранку закінчила її. Я задоволена.
А щойно домалювала шопер для М. Вирішила, що сьогодні відправлю. Нарешті. Цікаво, сподобається? Хочу, щоби він завжди усміхався. У нього дуже гарна усмішка, здається, я ще кращою не зустрічала.
Це було продуктивно. Добраніч!
26.01.23 5:00
На днях дивилася свої останні фото і була у шоці, як сильно я схожа на свого давнього друга (С). І коли зрозуміла чим саме, у мене був шок... Якщо це можна назвати шоком, адже схожа я на нього саме відсутністю емоцій. Страшно... І шкода, що ми більше не спілкуємося.
Про бабусю казати не хочу. Боляче...
Сьогодні були прильоти у місті, а ще мене турбує серце. Не знаю, що його не влаштовує, але якщо воно виглядає так, як я його уявляю, романтизуючи, то воно ще довго трималося.
Із хорошого: не сплю і навіть почуваюся добре фізично. Не сплю, бо малюю. Малюю, бо розумію, що іншого шансу не буде. Закінчила одну вивіску для кав'ярні, віднесла, до вивіски подарувала маленьку картину 2021 року, у знак вибачення за те, що так затягнула з замовленнями. Повернулася додому з ще однією вивіскою.
Уночі після того малювала картину з совою, зранку закінчила її. Я задоволена.
А щойно домалювала шопер для М. Вирішила, що сьогодні відправлю. Нарешті. Цікаво, сподобається? Хочу, щоби він завжди усміхався. У нього дуже гарна усмішка, здається, я ще кращою не зустрічала.
Це було продуктивно. Добраніч!
26.01.23 5:00
Коментарі