31/05/2023
Як дивно... Натрапила у інстаграм на рекламу водовідштовхувальних скатертин, одразу ніби блискавкою прошибло: я згадала, що хотіла подарувати таку бабусі Мані на її день народження. Намагаюся ігнорувати питання у голові: а чи доживе вона до нього? Не виходить. Як шкода, що тепер їй цей подарунок не потрібен. Останнього разу, як ми бачилися, то сиділи вдвох на ґанку, вона тихо та багато говорила, переважно, цього разу, зв'язні речі, що не могло не радувати. Проте ця ниточка між її свідомістю та життям настільки невловимо тонка, що будь-якої миті розчиниться. Знайоме до болю відчуття спокою хоча би за те, що тебе впізнали.
Коментарі