13/08/2023
Про картину.
Вона куштує мене зсередини, повільно надгризає по шматочку від душі. Я почала її двадцять першого лютого цього року, переживаючи синдром річниці. Коли починала, була ніби не в собі, не мала ані ідеї, ані плану, лише стояла перед вибором: або почну виливати те, що бурлить усередині, або воно зжере мене прямо зараз. Референсом стала дівчина, коханий якої загинув у повномасштабній війні, на неї я натрапила у інтернеті. У її очах був біль усіх, хто втратив, і сила тих, хто готовий боротися попри все - то був кожен з нас. Глибокий шрам залишила на мені 9-ти поверхівка на Набережній Перемоги у моєму рідному Дніпрі. Я досі пам'ятаю, як сиділа і рахувала секунди до удару, і сам удар, його ніколи не забуду. Тому позаду одного плеча цієї дівчини я вирішила намалювати той самий будинок. А на тому ж плечі посадити дівчину, яку знайшли на руїнах цього будинку, яка також незадовго до цього втратила коханого, а як виявилося згодом, тепер і батьків.
3:12
Вона куштує мене зсередини, повільно надгризає по шматочку від душі. Я почала її двадцять першого лютого цього року, переживаючи синдром річниці. Коли починала, була ніби не в собі, не мала ані ідеї, ані плану, лише стояла перед вибором: або почну виливати те, що бурлить усередині, або воно зжере мене прямо зараз. Референсом стала дівчина, коханий якої загинув у повномасштабній війні, на неї я натрапила у інтернеті. У її очах був біль усіх, хто втратив, і сила тих, хто готовий боротися попри все - то був кожен з нас. Глибокий шрам залишила на мені 9-ти поверхівка на Набережній Перемоги у моєму рідному Дніпрі. Я досі пам'ятаю, як сиділа і рахувала секунди до удару, і сам удар, його ніколи не забуду. Тому позаду одного плеча цієї дівчини я вирішила намалювати той самий будинок. А на тому ж плечі посадити дівчину, яку знайшли на руїнах цього будинку, яка також незадовго до цього втратила коханого, а як виявилося згодом, тепер і батьків.
3:12
Коментарі