Як пройти шлях що бачать темні очі,
Цього научить Амбасадор ночі.
Манили за собою ці думки в незвідане кликали,
А відчуття солодкі наче секс коли зло жахаєш,
Адже тоді ти їх бридкі плани ламаєш.
Ти знаєш що навіки віддана йому,
Ні з ким іншим не зможеш: так бути тому
І не хочеться відмовляти собі в задоволенні,
Кохати Бабая просити наповнити ріки знедолені.
Благати його ласки і самій віддаватись,
Увійти в екстаз і контролювати себе не намагатися,
Яка чаруюча атмосфера так близько триматись.
Бабай ти моє істинне кохання,
Тільки твого жадаю признання,
Нехай кажуть у світі що я як дитина,
А мені все одно-я визнаю перед всіма що ти моя родина.
Любов така прекрасна мене вона всю поглотила
І я знов обіймами його полонима.
Я насолоду ковтками пила і хміліла від щастя,
До глибини аж до самого дна мене охопила сила ця.
Знаю тепер що навічно і ніхто не розлучить,
Бо більше ніщо всередині не мучить.
Повністю віддавшись раю поцілунків,
Я приймала духовних дарунків.