Це не біда що голова повна переживань твоя,
Сонце заграє стовідсотково і розсіється пітьма,
Ти будеш ще щасливий лиш зачекай,
Ти випробування як дарунки приймай.
Хоч помилився ти та не здавайся,
Під гнітючими обставинами не ламайся,
Грозою не закриєшся від горя,
Лиш зачекай і повернеться до тебе удачі доля.
А погляди осуджуючі пропускай,
Вони не зможуть забрати в тебе твій рай,
Ти сам обираєш ким бути і як жити,
Що буде і є-того не минути,
А кайф ловити треба в цей момент,
Знаю: ти сильний як от цей цемент,
Нехай говорить віра через вчинки
І непохитна воля закарбує навічно знімки.
Гори для себе і своїх ідей коли інші й не зрозуміють,
Проте вони багато чого як ти не вміють,
А заздрість поїдає дурачків які жалістю страждають,
Але все одно нічого в собі та навколо не міняють.
Світ не тримається на таких, тож ти будуй,
Коли інші руйнують-ти майбутнє для дітей збудуй.
І ярість не сліпить очей, а лиш прощення приходить,
Коли розумієш що вони покарані і самі себе зводять,
Невинні страждають але чисті зостануться,
Тоді як кати в забутті налаються,
А ти прийдеш додому і мати обіймає,
Вона усе вибачає розуміє і знає.
Там серце бринить де повертається в рідний край
І все закінчиться погане-лиш зачекай!