Немає сенсу питати «що було б» або «якби»,
Пора іти й збирати торби,
Ні життя ні люди не є складні,
Просто розуми і серця їх тверді.
Нема по що печалитись й радіти,
Пора припинити смітити,
Сенс життя буде таким як ти поставиш,
Тоді до себе ти птаха удачі приманиш..
Нема того чи іншого але ти не журись,
Пора пізнати істину: «Спинись! Змінись».
І хоч здається тобі що ти ніхто, але виклик кинь,
Зрозумій що в кожного доля своя і кожен є особливим,
Попри те що здається тобі наче не є достатньо милим.
Досить світу щось доводити і прогинатися під гордих панів,
Я зрозумію якщо ти не захочеш виходити зі своїх снів,
Адже в мріях солодко жити коли хаос в реальності,
Не чекай від сучасних людей ти нормальності.
Є лиш ти один-від самотності не втекти,
Мало хто тебе пізнає але шлях маєш пройти,
Не здавайся не вбивай себе їм на потіху,
Ти знайдеш ще Рай і отримаєш втіху,
Лиш вірою творити чудеса зможеш,
Любого страшного сильного ворога переможеш.