Елегія без просвітку
В темряві народилася нізвідки,
Ох паршивий світ де править сатана,
Потім повертаємося в чорну пустоту,
А де ж сенс в житті бідняка.
Ми живемо трудимось і плачем
І хворіємо в придачу,
А просвітка як не було так і нема.
Із року в рік несемо хрест,
Незнаючи що буде далі,
Адже одинокими народжуємось і з нічим помираємо
І будемо передані забуттю став ніким.
Нас не люблять в реалі лиш бачать можливості,
Використавши все добре в нас до кінця,
Чи є взагалі духовний зв'язок от в чім питання,
А шлюхи і педики користуються популярністю.
Жила в обмані але більше ні
Й істина зробила вільною,
Більше ради щастя ніхто непотрібний,
Адже люди лише проблеми створюють,
Порядок порушуючи і гармонію дому.
Коментарі