Морський шторм
У мене два коханця: дощ та вітер
І море жадібно мене ласкає,
А я все думаю про сонце,
Воно мене ніжно в себе вбирає,
Моє серце так більше нікого не покохає.
Всіх чоловіків відвергаю,
Бо думаю лиш про одного і його колихаю.
Вся увага прикута вгору,
Не можу звести кінцівки додолу
І очі від пристрасті закипіли,
Мене наче бідненьку підмінили.
Де ж це бачено щоб земля так магнетизувала,
Я свої косички з заді збирала
І гравітація притягала сильніше за все,
Але я не збочена проте.
Просто це так соковито і грізно,
З болем і відчаєм несумісно,
Так душу розболівшу врачує,
Море дощ і вітер-навіки їх альянс запанує.
Коментарі