Опьянівші душі
Вони закривають не лише замки але й серця,
Не зможе прекрасне прийти в їх життя.
Ключ не знайти чи двері не ті,
Промокли під холодним дощем ЗМІ.
Коліщата тріщать та дзвони дзвенять,
А душі опьянівші так солодко бринять,
Заглушаючи біль розчарування й огиду,
Померли предки від стиду,
А нащадки з позором живуть,
Усе необхідне для щастя беруть,
Але пустота надто переповняє,
Їх ідилію гармонійну ламає.
Коментарі