Настав час змінам прийти,
А всьому старому з життя піти.
Де б я не був я один і так завжди
І правду ту пізнавши
Я йду вперед відрікшись від усього,
Хоч пустота заполонила та вільним став от того.
Я не ангел і не демон я сам по собі,
Кругом почуваюся як риба в воді,
Бо секрет незламності я знаю
І більше нічого не питаю.
Ніхто тепер мене не використовує,
Я сам перед собою даю звіт,
Мене все віднині влаштовує,
Пройшовши цей навчальний рік.
Моє правосуддя тверде а рука не дрогне,
Лиш слово моє світило а меч –справедливість,
Любов що залишилася не засохне,
Не зіб’є зі шляху мінливість.
Світу правда непотрібна а я ж її несу,
Тому ізгоєм у світі цьому став
І навіть рідні відмовляють на мольбу,
Коли від страждань я пропадав.
Врятували і покинули: я прозрів-тепер я інший,
Я знаю що став невимовно грішний
Та честь і совість я не втратив,
Хоч розум негативом збагатив.
Ви шлях обрали і я йду далі сам,
Ми винні всі-годі тут казати
Та зло не хочу я на вас тримати,
Нетреба війн і мелодрам!
Немає в світі цьому де сокритися від зла,
Воно кругом: усе заполонило,
Жаль мені що я себе не вберегла,
Воно усе прекрасне й чисте в мені вбило.
Реальність жорстока-від неї не закритись,
Багато в битвах помирало,
Остається лиш молитись,
Тримаючись надією і вірою у краще.
Всі історії закінчуються-закінчилася і ця,
Без обману з легкістю на позитиві йду,
Що ж ви наробили моя рідня,
На жаль я вашу сторону не прийму.