Люблю тебе
erorka
Так, ми почали з простого поцілунку, і Ти летально отруїла мене, мої клітини Я бачу в постілі твоє миле тіло ранком І розумію що застрибнув в щастя вагон Котрий везе кудись. Я справді не знаю, Та смак твоїх губ кидає мене в аут Прочитавши десять томів - не підібрати, Слів, щоб покласти слова на папір Про тебе. Хоч вільно я дихаю мізками Діло ж не в розумі, трішки поїхавші ми, Ділим ноти мінорні на нуль, неначе Пілоти рятують літак, що у воду падає Так, ми почали з простого поцілунку Та продовжуємо фразою "люблю тебе"
2022-11-27 23:41:32
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
Дуже чуттєвий вірш ✨
Відповісти
2022-11-28 06:03:08
1
Сандра Мей
Чудовий вірш🤩
Відповісти
2022-11-28 09:06:41
1
Інші вірші поета
Paysage Шлях скорботи ЛЦ "Натхнення" Систематика моменту
Інші поети
Vici Queen
@BlackBeauty17
Jarida Nalisa
@JaridaNalisa
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2267
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2262