Парадайз
Живий сад, в якого повно справ Зліва небосхил в океан - водоспад "Це Емпірей" - сказав мені Сократ А я й не вірив що потрапив в рай Чому день? Навіть коли вечір день! Тут систематично грає один патерн Шаблон ідей, а по центрі карти вежа Вона вилікувала хронічний нежить Хронічний нежить всіх переживань Затонув в воді суцільного океану Я не зрозумів, не зрозумів що і як Це схоже на гротеск простого саду Можливо філософ з мене нікудишній Та стільки думок налягає у цій тиші Хто я? Що я? Куди я йду по світу? Дзюрчання води не дає в часі тліти Я звичайно не поет - любитель слова Але як вдома, тут віє приємна свобода Що дає насолоду писати про воду, і І той сад що будує Розу вітрів
2022-11-01 13:12:59
11
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
erorka
@Domina Mortem Це був мій експеримент, я старався хаотично римувати, але щоб це й звучало. Дякую за оцінку
Відповісти
2022-11-01 20:12:41
1
Domina Mortem
@erorka як людина, що років тисячу не експериментувала, знімаю шляпу))
Відповісти
2022-11-01 20:34:17
1
erorka
@Domina Mortem Я сам не часто йду у різнобічні шляхи, але іноді творчість починає здаватися буденною, і щоб не втратити кайф від неї та не зробити її сірою в своїх очах, створюються такі експерименти)
Відповісти
2022-11-01 20:58:37
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4471
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3793