Cortaderia Selloana
(18+)
Твоя голубка більш не плаче — Вже їй нічóго не боли́ть. Лиш фарби на щоках нестача, І рту́ть їй у очáх брини́ть. Вона не ту́литься до тéбе — Твоє тепло скує навíк. Не ллється світло поміж рéбер — Кайдáни прикули́ до ніг. Кайдáни сморідної маси, Що гни́ллю ду́шу застеля́. Цвітуть під вікнами пампáси Та розсипається стіна. Стіна з дитячих добрих кáзок, Тендітних та ласкавих слів, Смішного щастя без острáшок Та непалаючих мостів. Уже вона не виє вовком На посивілий місяць, втім Їй голова ідé галопом: Вона при тямі чи у сні? Вона мовить, немов відбиток, Від марення дрижать вуста. Її обличчя пилом вкрито Як стáра тріснута труна. Вже лікарі не допоможуть — Не плаче дівчинка твоя, Лиш колискову заспіває Померзла нежива земля. — ¹Пампаси – пампасна трава – Cortaderia selloana. У деяких країнах, особливо в Англії та Ірландії, поширена міська легенда, що пампасна трава в палісаднику будинку є умовним знаком того, що тут живуть свінгери. У даному контексті прошу розглядати цю рослину як символ змін. — 2020 translated & remastered
2025-03-02 22:10:18
3
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13191
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5627