шукачі
Меліса
ми втрачані ще в нашій юності — мерці на полотнах колючої зелені, деревій в руках з казкової лютості в наших спогадах перемелений. тут кожен писав власний розділ, всі так хотіли отримати фінали, але за папір йшов перерозподіл — знак розділу коштував прогалин. кремезна постать пензля да вінчі занурить у схованки релігійні: що бездарні написи в притчах, а факти придумано не докорінні. закритий мефістофельский регіт вкраде для душі вранішнє світло і не врятує в полі буряний¹ скрегіт, що плекався в бур’яні із повітря. забудемось серед гомону міста і житемо в масках бенефіціарів², остання сповідь була б урочиста, та мені бути весь час другим замало... буряний¹ — бурхливий, бурний, неспокійний, тривожний. бенефіціар² — особа, що отримує прибуток від своєї власності, яку надано в користування іншим особам.
2021-01-10 15:50:48
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Betsy Darson
Очень очень красиво написано, я почувствовала и.. Нет слов, прям под настроение ✨
Відповісти
2021-01-10 18:07:26
1
Меліса
@Betsy Darson спасибо. рада, что ты вернулась. мне даже стоит тебе признать, что не хватало как-то.
Відповісти
2021-01-10 18:11:03
1
Інші вірші поета
копія зорі в тобі валькірії співали.../валькирии пели... анголи народжені з чорними крилами
Інші поети
cha'
@ivresse
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3123
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1601