Дурман
На небі сонце, а в душі туман.
Веселий вітер проганяє втому.
Сама себе запхала в цей дурман,
Тепер не розібратися у ньому.
Думки, як коні, копитами б'ють
По звивинах, котрі іще живучі.
Волає серце, смикається з пут,
Що є чарівні і такі болючі.
Всі роздуми, як змії, жалять знов,
Кусають за іще відкриті рани.
Слова печуть, підігрівають кров,
Що виступає там, де б'ють тарани.
Зібравши волю у тугий кулак,
Пройшовши по проваллях, що у серці,
Я піднімаюсь в небо, дико так,
Немовби промінь, що згасає в скельці...
2021-07-16 16:24:39
11
0