Думки, як вітер
Лео Лея
Мої думки, як вітер, ширяють вище хмар (всі спогади хтось витер, щоб жити без примар), Меткі, мов стріли сонця, долають простір-час. Не втрапити в полон - ця ідея, як баланс Між мрією і фактом, між дійсністю і сном, Бо станеться це раптом, і будуть, мов фантом. Щасливо і безпечно пливуть на висоті, Вони, беззаперечно, не ті, зовсім не ті... Та ось реальність знову шалено пробива, Немов готує змову, руйнуючи дива, Усі плоти і стіни, тини і мури теж, Немовби із тростини збудовані. Ох, же ж... Повернення болюче до дня, що в нім тепер. Падіння неминуче... Летять до літосфер*... *Тут в значенні "до землі"
2022-12-18 10:16:09
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Лео Лея
@Н Ф Дякую за цікавий відгук💖
Відповісти
2022-12-18 15:24:25
1
Тигриця
Прекрасний вірш. Це мовби мої думки.
Відповісти
2022-12-18 19:40:49
1
Лео Лея
@Тигриця О, дякую, приємно, що сподобався💖
Відповісти
2022-12-18 19:43:41
1
Інші вірші поета
Зім'ятий папір... Ти - особлива (подрузі) Монохром дня і ночі Не для нього :)
Інші поети
11:11
@light_blue
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5347
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3212