Думки, як вітер
Мої думки, як вітер, ширяють вище хмар
(всі спогади хтось витер, щоб жити без примар),
Меткі, мов стріли сонця, долають простір-час.
Не втрапити в полон - ця ідея, як баланс
Між мрією і фактом, між дійсністю і сном,
Бо станеться це раптом, і будуть, мов фантом.
Щасливо і безпечно пливуть на висоті,
Вони, беззаперечно, не ті, зовсім не ті...
Та ось реальність знову шалено пробива,
Немов готує змову, руйнуючи дива,
Усі плоти і стіни, тини і мури теж,
Немовби із тростини збудовані. Ох, же ж...
Повернення болюче до дня, що в нім тепер.
Падіння неминуче... Летять до літосфер*...
*Тут в значенні "до землі"
2022-12-18 10:16:09
9
5