Віршований каламбур...
Лео Лея
Так багато про душу і серце написано віршів, Можна видати багатотомник з усіх думок. Але це не скасує проблем - вони виростуть більші (от би зникнути з їх радарів десь у Рагнарьоґ). І слова знов роїтися будуть над нами щоднини, Та носитися над проваллям, що звуть Забуття, Ще й складатимуться у вірші доволі чудними Неримованими рядками (як, власне, життя).
2021-06-20 18:26:06
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
RETURN Зігфрід#ВGD
Боибезний каламбур
Відповісти
2021-06-20 18:57:10
2
Лео Лея
@RETURN Зігфрід#ВGD Дякую 😊
Відповісти
2021-06-20 19:05:11
Подобається
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
@Лео Лея красиво 👍 и грустно
Відповісти
2021-06-20 19:12:06
1
Інші вірші поета
Щаслива тепер Душу закрий на замок... Думки, як вітер Особлива
Інші поети
Akah Moth
@AkahMothPurpleCarbone14
Nanni
@Nanni
Alexa Rivera
@alexa_rivera
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5139
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5877