Віршований каламбур...
Так багато про душу і серце написано віршів, Можна видати багатотомник з усіх думок. Але це не скасує проблем - вони виростуть більші (от би зникнути з їх радарів десь у Рагнарьоґ). І слова знов роїтися будуть над нами щоднини, Та носитися над проваллям, що звуть Забуття, Ще й складатимуться у вірші доволі чудними Неримованими рядками (як, власне, життя).
2021-06-20 18:26:06
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
RETURN Зігфрід#ВGD
Боибезний каламбур
Відповісти
2021-06-20 18:57:10
2
Лео Лея
Відповісти
2021-06-20 19:05:11
Подобається
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
@Лео Лея красиво 👍 и грустно
Відповісти
2021-06-20 19:12:06
1
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5292
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2185