Прелюдія
Серед білих напівтони напів гіркі Серед чорних замолоду на дотик дірки До плечей потай прив'язали  тягар сподівань Серед злету наяву прохромили деку без вагань Звуки здались тиші у полон Серед мотлоху скніє іржавий камертон Біжить вітер серед степу вільними мазками Серед трав би обрости щоб дикими казками. Серед неба ярим криком роз'ятрити б грозу На світанку щоб збирати запашну росу Серед лісу близько стежка закликає вглиб.. Щоб путами сакральними пісню стерегли Начерпати сонця щоб сповна заяскріли дужим сяйвом неживі слова Голосисті зграї підхоплять спів воскреслий  Й поміж сплетінь рядки ворожі  скреснуть.
2022-02-01 23:14:46
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Лідія Юртаєва
@Олег Шемчук (ОЛШ) Спасибі! Я вкрай рідко пишу римовані вірші, тож підбирання саме цікавих рим, мені вдається складно, але я рада, що все ж вийшло)
Відповісти
2022-02-02 06:45:12
1
Олег Шемчук (ОЛШ)
@Лідія Юртаєва Вийшло 100%! Молодець)
Відповісти
2022-02-02 06:47:43
1
Лідія Юртаєва
Відповісти
2022-02-02 07:30:20
1
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10447
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2746