Подивися....

Мілена_Мі

Подивися уважно, будь ласка, На цей дивний світ вдалині. Ти побачиш всі проблеми суспільства, На які начхати хотів. Ми живемо у світі де є, Лише гори сміття--більш нічого. Де люди вбивають тварин, Відчуваючи тільки втому. З кожним роком стає все тепліше, І для нас це не проблема. Ми живемо в буденних речах, І не дивимося на небо. Кожен день ріжуть у світі, І вивозять кудись ліси. Але нам все одно де жити, Головне - живі ми. Але все так просто змінити, Зберегти землю свою. Просто треба трохи прожити, Створивши світ, неначе в раю.

2021-04-28 09:48:23

11

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Мілена_Мі

@Настя На жаль😔😒

Відповісти

2021-04-28 17:30:57

1

Lelyana_ art

Дійсно, ми знищуємо планету, а вона наче повстає вже проти нас. Актуальний посил✨.

Відповісти

2021-08-04 20:52:40

1

Мілена_Мі

@Lelyana_ art Сподіваюся, що люди колись це зрозуміють.

Відповісти

2021-08-05 04:48:08

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11480

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2544