Харків

Деміра Рейн

Небо як завжди хмурилось, Харків лягає спати, Люди там не зажурені, вміють духом триматись. Всі такі теплі й добрі, будь-кого пригостять, Не лишать тебе надворі, залюбки прихистять. Харків, тримайся, друже, хай прапори майорять, Ти ж бо знаєш, як дуже, всі твої хочуть назад. Заховатися десь по квартирах, дивитися свої серіали, Ніби втекти від себе, не вірити в дурну реальність... Але сирени рвуть небо, на мільярди частин, Харків, триматися треба, бач, як тримається Схід!... Небо, як завжди хмурилось, Харків лягає спати, Завтра він знов прокинеться, щоби перемагати. 26.07.22

2022-10-03 18:33:31

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Деміра Рейн

що це?

Відповісти

2022-10-03 18:43:30

Подобається

Стася Руда

Чудовий вірш! Харків - місто мого серця ♥️

Відповісти

2022-10-03 18:45:11

1

Veil

Як же я скучила за рідним містом. Харків прекрасний в осінніх барвах, але цього року ми з ним не разом. Дякую за вірш.

Відповісти

2022-10-03 18:54:08

1

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4897

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1910