Ми з Ромео зібралися як завжди у його володіннях, тільки на цей раз не для уроку а для простої родинної бесіди.
Спочатку він розповів мені, як колись він поборов контрабандистів. Це була його перша самостійна вилазка. Пригода підліткового віку, а вірніше йому тоді виповнилося лиш 18років.
-А ще помню випадок, що відбувся тут у дворі школи. Хочеш розкажу?
-Хочу. Люблю слухати про твої героїчні подвиги, батьку.
-Одна жінка просила милостиню біля школи, а один перехожий образив її назвавши п’яною, а я якраз проходив мимо і почув це. Тоді я взяв того мужика за шиворот і врізав йому добряче, змусивши просити в жінки пробачення. І знаєш що, доню, він так попросив в неї пробачення. Ото нелюд! Який жах, усі ішли мимо і ніхто не заступився за цю бідолашну.
-Ти правильно вчинив батьку, давши йому прочуханку. Нехай знає, що неможна ображати жінок. Ото бувають люди черстві.
-А хочеш розкажу про мою сім’ю?
-Давай, я давно хотіла щось почути про твою сім’ю.
-У мене троє дочок: старша Айше, середня Окодні, молодша Ірон. І вже маю п’ять внуків. А ще у мене є дача ,де ми з моєю Тохре доглядаємо огород, відпочиваємо і купаємося в басейні який я недавно купив.
-Я люблю тебе, батьку! -І я люблю тебе, доню.
У нас була гарна душевна розмова, де ми говорили про наші сім’ї, про майбутнє, про мрії та сподівання, про друзів і Бога також говорили.