І ось настав день, коли батько сказав що йому потрібно вирушити у невелику подорож на місяць, щоб допомогти одній людині. Пам’ятаю як він збирав все у машину, а я просила його не їхати бо як я буду тут без нього. А він відповів : «Я скоро вернуся. Не переживай».
Нам предстояла довга розлука і я почала сумувати за ним, одразу як він поїхав.
Моя мати дізнавшись, що я знаю що він мій рідний батько, не хотіла мене до нього пускати спустя місяць по його поверненню. Тож я ще тиждень його не бачила. А потім наважилася на таємну зустріч. Потім ще на одну. Але про другу вона взнала, та я сказала що вона немає права не давати мені бачитися з рідним батьком. І ще: що він тепер офіційно мене всиновив. Як вона це взнала, то зрозуміла що тепер нічого не вдіє і почала мене до нього пускати. Я дуже рада, що ми з батьком знову разом.
Але його дочка Окодні і ревнива жена Ромео не прийняли мене в сім’ю і питалися всячески витурити мене з його життя. Вони навіть скликали сімейну раду щоб виступити проти мене, але вони програли ,адже більшість мене підтримали.