Я уже не працюю, бо ми з коханим вирішили ,що для мене буде краще якщо я буду дома: вести хазяйство і доглядати наших майбутніх дітей.
-А давай відкриєм ресторан-сказала я Бабаю одного літнього вечора.
-Давай-відповів він.
І ми почали будувати плани по відкриттю ресторана.
-Наймем одну дві людини і буде достатньо. Будем в основному сім’єю керувати. Адже це наш бізнес коханий.
-Да, думаю ти права Андіона. Я вкладу гроші в той будиночок. Ми його відновим і всі справи з документами я беру на себе.
-О да, ми разом відновимо цей будинок. Мер Гофоста нам його продасть і ми після відбудови, обустроєм його.
-Так, а ще самі меню придумаємо.
-Як ти відносишся до домашньої кухні?
- Супер дорога, добре придумала!
-А сам ресторан назвемо «Гофост».
-Непогана назва кохана.
І ми почали втілювати плани в життя. Мер віддав нам той будинок. Ми його покрасили, стелю побілили, троянди біля входу посадили (над дверима посадили для красоти). Поставили столи зі стільцями. Потім найняли кухаря і офіціанта.
Андрій порішав усе з документами. Дали ліцензію і ми відкрилися після місяця старань.
Андрій помагав на кухні. Я помагала офіціантці. І так крутилися з десяти ранку до п’яти вечора. В Суботу та Неділю відпочивали і були довольні, що постійно разом.