Пам’ятаю як я ридала цілий вечір, коли дньом зайшовши до батька у підвал, знайшла там прощальний лист і іграшкового ведмедика.(Теда, як я його назвала, бо батько так порадив у листі і йому воно дійсно підходить).
Ось зміст цього листа: «Доню, я прощаюся з тобою листом, щоб без болю і розчарувань. Ото дарую іграшкового ведмедика на згадку про мене. Ну що, може назвеш його Тедом? А що, гарне ім’я! Подивися яке воно гарне те ведмежа, якраз для тебе. Я не забуду тебе і ти не забувай. Хай буде сила в тобі, яку я в тобі бачу, бо вона тобі допоможе усе подолати, навіть нашу розлуку. Збережи сяйво що є в тобі, бо я вірю що ти добра і це сяйво твоя справжня натура. Старайся вберегти це сяйво, а більшого я й не чекаю від тебе. Усе буде добре, тільки не забувай моїх наставлень і дотримуйся їх.
Ми з тобою одна сила і мені добре від усвідомлення того, що ніщо інше уже немає значення, адже ми з тобою друзі які йдуть пліч-о-пліч.
У мене є мрія, що колись ми ще провернемо багато добрих справ. Ді, я люблю тебе і сумуватиму за тобою. Ти завжди житимеш у моєму серці, хіба що тільки розчаруєш мене і я тоді перестану вірити в тебе і любити тебе ,а так я твій друг».
Я плакала, коли читала це послання. Це зараз я уже ставлюся до цього спокійніше, а раніше не могла читати цей лист так щоб не впадати у невимовну тугу за батьком, адже я сильно його люблю і мені без нього погано.
Спочатку я не уявляла як буду справлятися, але тепер у мене вже виходить справлятися самій. Так що батько правий, що я маю з усім справлятися сама, щоб показати що я гідна його роду і гідна зватися його дочкою. Я покажу на що здатна і нехай ніхто не сумнівається що я рідна дочка Ромео Лямуса!