Мені 27років. Я гірко плачу, бо померла моя єдина бабуся по материній лінії. Є ще дідусь, але він безсмертний, тож це не рахується.
-Я любила її хоч вона і була сварлива-кажу я на поминальному вечері.
-Я, як її дочка, бажаю їй, моїй матері, потрапити в рай і бути щасливою там- сказала тост моя мама.
До баб Клари прийшла Люда-моя хрещена та Юля-її братуха. І навіть Леопольд-чоловік, який все життя кохав мою бабусю безответно.
-Спочивай з миром-сказав із печаллю в голосі Леопольд.
Після поминальної вечері всі порозходилися і залишилися тільки з матір’ю. Ми обнявшись плакали, адже ми втратили більше ніж ті люди, які були на поминальній службі. Ми втратили більше, адже це наша рідна кров. Хоч їй було 90років-усі її любили і для всіх це була втрата, а не просто показуха як буває у деяких людей. Я тужу за баб Кларою, хоча моя мати більше, бо духовно вони були ближчими чим я з нею.