І ось я повернулася у Гофост, моя дорога батьківщина така ж прекрасна як і двадцять років тому, коли я її покидала.
Я почала жити в квартирі бабусі. Я завжди хотіла там жити і от тепер я живу там, де провела своє дитинство.
Я знову дружу з мушкетерами. Одразу вони не хотіли зі мною дружити, бо вважали зрадницею раз я так довго не приїзджала і не провідувала їх. Але згодом я довела їм свою вірність і вони прийняли мене. І я стала мушкетером, я виконала клятву дану з ними на поляні у шість років. Феодосія ми провідуємо, міняєм йому квіти і я плачу на його могилі, бо мені шкода що він помер таким молодим так і не пізнавши кохання. Він герой, адже не кожен може врятувати дитину з пожару при тому віддавши своє життя. Він віддав нашій місії всю душу і став справжнім мушкетером, якими також є й Араміс з Портосом.
Я така рада що повернулася у Гофост. Я так чекала на цю подію, що не перекажу. Я розпакувала речі і побігла через парк гофостський до дому Бабая, щоб сказати що я повернулася назавжди.
-Бабай, я повернулася і тепер завжди буду жити тут-радісно кажу я.
-Кохана моя, нарешті твоя мрія збудеться і моя теж, бо я хочу щоб ти була поруч.
-Тепер я спокійна, бо досягла таки свого.
-Да, люба-і Бабай обнімає мене, а потім ніжно цілує в губи.
-Ось тепер я повністю щаслива, бо живу поруч з тобою-кажу я.