Вступ
Життя в Лавелоді
Знайомство з Бабаєм
У відьомському товаристві
Дивне знайомство
Сутички з ворогами
Коронація Роберто Сларімова
Розкриття таємниці
Могутній маг Зік
На весіллі в Узабелки
Моя практика
Марвін-заворушник із Сирії
Душевна бесіда
Шпики нападають
Видіння майбутнього
На Небесах
Зустріч з дідусем
Наша перша розлука
Безцінні настанови
Про Ангелів
Моє повноліття
Прощальний лист
Заложники
Життя друзів і знайомих
Сімейні розборки
Наш зв'язок
У пошуках роботи
Бал маскарад у Нори
Дуель Бабая з Кохатольом
Лукрицій
Смерть Лукриція. Розмова з його привидом
Посвячення
Перше завдання
Нарада на Небі
Коли нас викрали
Материн жених
Смерть бабусі
Повернення на Батьківщину
Коварність суперниці
Моє весілля
Возз’єднання сім’ї
Наш бізнес
Епілог
Епілог

Після двох років шлюбу ми вирішили завести дочку. І я завагітніла. Ми з Бабаєм дуже хотіли дочку і у нас народилася дочка, яку ми назвали Вероніка-це ім’я придумала я.

Через три роки ми завели ще одну дочку, яку теж планували. Ми назвали її Варварою.

Тепер ми виховували трьох діток - Вероніку, Варвару та Микиту (його сина).

Я щаслива жінка, адже саме цього і хотіла.

Коли мої дочки виросли, то повиходили заміж і кожна з них народила по троє дітей. Вероніка-двох хлопчиків і одну дівчинку, а Варвара-одного хлопчика і дві дівчинки. Микита мав двох дочок, як і його батько.

А ми з Андрієм гідно зустріли старість у колі нашої родини. Мій батько і мати дожили до моїх внуків і я вдячна Богу за це. А в Бабая лиш мати дожила до правнуків.

© Морок Неферат,
книга «Спогади Андіони».
Коментарі