Рана на моєму серці зацвіла...
Анастасия Дутка
Рана на моєму серці зацвіла... Минула вічність, а воно все любить. І на душі співає радісно весна, і сизий голуб свою пташечку голубить. І вітерець заплутає волосся, а сині очі мов волошки затонуть в сльозах за тихе і спокійне щастя, та час на жаль назад не повернуть... Та посміхнись ти дівчино - красуне, бо сонце світить як тоді колись, закрий то серце думками про море та обережна будь і не втопись. 01.08.2021
2021-08-05 19:13:33
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Анастасия Дутка
@Мілена_Мі дуже рада, що змогла зачепити😊
Відповісти
2021-08-05 21:33:48
1
Блакитноока
Як гарноооо!😍😍
Відповісти
2021-08-06 16:47:59
Подобається
Анастасия Дутка
@Блакитноока спасибі❤️
Відповісти
2021-08-06 16:51:09
Подобається
Інші вірші поета
Просто Потрібно мовчати Нема куди подіти біль... сон
Інші поети
Kate Bondari
@Kate_Bondari_17
BON BON
@bon_bon_c0xu
water IredGkPT7.8
@red_waterGKpT_78
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8692
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1059