1 листопада 1266р. 11:53

Явіксхольм, Королівство Фірдсвейн

- Нам ще довго так ховатись?- спитала дівчина, підходячи до Ніка, який стояв коло торговця та вибирав продукти.

- Ми тільки три дні тікаємо від переслідування, тому так, довго. Треба дочекатись корабля в Кальрадію, а тоді буде видно.

- Я вірю тобі, але не думаю, що нам будуть раді в Кальрадії.

- Є одне місце, де нам можуть допомогти.

- Надіюсь, що ти знаєш, що робиш,- Вайлда відійшла від Ніка та швидко покинула ринок, вдягнувши капюшон.

- Щось будете обирати?- спитав торговець.

- Так.

Нік потягнувся за грошима, але почув крик, що лунав неподалік. Він швидко підбіг туди та побачив тіло старого чоловіка з відрубаними руками.

- Хтось бачив, хто це зробив?- спитав Нік в людей, що стояли навколо тіла.

Всі, хто почув його, заперечно похитали головою. Нік присів коло тіла та звернув увагу на побої, які були завдані ще до смерті.

"Сумніваюсь, що його катували. Та й помер він точно не через руки. Скоріше за все, на нього напала група людей, яка добила його до смерті, а тоді притягнула його сюди"- думав Нік.

- Розійшлись!- голосно говорили солдати, які щойно прийшли,- Тут немає на що дивитись. Просто мертве тіло. Всі розійшлись по своїх справах!

Нік, уникаючи погляди солдатів, швидко покинув ринок.

- Що будеш робити?- спитала Вайлда, коли Нік зайшов в темну та брудну орендовану кімнату.

- Ти про що?

- Я бачила, що ти оглядав тіло торговця. Оскільки, корабель в Кальрадію прибуде через кілька днів, в нас є час, щоб розкрити це вбивство.

- Чому?- спитав чоловік, наливаючи собі води.

- Жителі міста в небезпеці!

- Якщо я, наголошую - я, а не ми, візьмусь за цю справу, мені прийдеться мати справу з солдатами, які мене шукають та вбивцею, який діє професійно, а значить може вбити.

- Ти ж лицар. Ти зобов'язаний захищати цих людей!

- Я найманець, а лицар... Але за справу візьмусь. Ти всеодно не даш мені спокою.

Дівчина хотіла щось додати, але Нік махнув рукою, даючи знати, що більше нічого не хоче чути і потребує тиші.

Коли настала ніч, Нік вдягнув капюшон та вийшов надвір. Він всю ніч блукав вулицями міста, намагаючись знайти того, хто може бути вбивцею, але нікого не зустрів, крім п'яниць та закоханих пар. Перед світанком чоловік вже збирався повернутись в орендоване помешкання, але почув крик про допомогу. Нік спробував дослухатись звідки лунає крик, а тоді швидко побіг туди. Через хвилину він повернув за будинок та побачив високого і сильного чоловіка, що одним махом меча відрубав руку жертві. Вбивця кілька секунд дивився на Ніка, який витягнув з-за спини меча та повільно йшов до противника, а тоді вирішив тікати. Хоч Нік міг догнати вбивцю, але вирішив допомогти раненому. Підійшовши ближче, Нік впізнав старого чиновника, якого кілька разів звинувачували в брехні та корупції.

- Відійди від нього, виродку!- крикнув молодий 20-річний хлопець з мечем в руці, який недавно також прийшов до місця нападу. Нік одразу побачив, що хлопець сповнений рішучості, родом з багатого роду, адже не в кожного будуть гроші на зручну та міцну броню, але він не вміє тримати меча, не кажучи про бій. Саме тому, чоловік вирішив пожаліти хлопця.

- Кинь меч та йди додому,- спокійно сказав Нік, намагаючись допомогти чиновнику.

- Ти вбив його!

- По-перше, він ще живий, а по-друге, я хочу йому допомогти, поки ти мені заважаєш.

- Ти хочеш сказати, що опинився тут випадково? Я тобі не вірю!!!- хлопець намагався триматись впевнено, але його голос та руки тремтіли.

Незнайомець не чекав на відповідь чоловіка та напав на нього. Нік вправно ухилився від удару та, опинившись за спиною хлопця, сильно штовхнув його в спину. Хлопець втримався на ногах та розвернувся до Ніка. Він напав на чоловіка, але той ухилився від швидкого удару, вибив меч з рук противника та сильно вдарив незнайомця ліктем. Хлопець впав на землю, а Нік добив його ударом ноги. Переконавшись, що хлопець знепритомнів, Нік обернувся до чиновника, який вже стік кров'ю.

- Чорт!- вигукнув Нік та швидко покинув вулицю.

Чоловік повернувся в орендоване помешкання через кілька хвилин.

- Все нормально?- спитала Вайлда, коли побачила на одязі Ніка плями крові чиновника.

- Так, цілком.

- Тебе не було цілу ніч! Я думала, що з тобою щось сталось!

- Не варто було.- Нік вмив своє втомлене обличчя та повернувся до дівчини,- Я дещо дізнався. Другою жертвою був сарлеонський чиновник. Треба знайти зв'язок між обома жертвами.

- Вони обоє пов'язані з грошима,- припустила дівчина,- Торговці часто підвищують ціни та наживаються на людях, тому простий люд їх ненавидить, а чиновники намагаються нажитись, тому простий люд їх ненавидить. Вони легко могли нажити одного ворога.

- Я не бачив, хто вбив торговця, тому не можу сказати, що це була одна людина. Це могло бути кілька людей?

- Група?

- Можливо... Я не впевнений. Мені потрібно в архів.

- Навіщо?

- Надіюсь, що ці вбивства не почались після мого прибуття.

Нік швидко вдягнув плащ, вийшов на вулицю та попрямував до розкішного будинку міської адміністрації. Охоронці пропустили його без питань. Оминувши кілька кімнат, де чиновники вели бесіди з міщанами, Нік спустився сходами та опинився в темному та сирому архіві. Він швидко підійшов до молодого хлопця, який сидів за купою паперів та щось записував, не помічаючи прибулого.

- Вибачте, ви можете мені допомогти?- спитав Нік.

- Я слухаю,- байдуже відповів хлопець.

- Мені потрібні деякі записи з 1264-1266 роки.

- Можете точніше сказати, який саме рік вам потрібно?

- Ні.

- Тоді йдіть прямо і направо,- невдоволений відповіддю Ніка, відповів хлопець,- Там багато документів, тому ви можете знайти те, що шукаєте.

Нік розвернувся, щоб йти, але почув голос хлопця.

- Ми не знайомі?

- Сумніваюсь.

- Дивно, адже здається, що я вас вже бачив.

Нік промовчав та пішов туди, куди вказав йому чоловік. Пройшло немало часу, Нік встиг перелистати сотні сторінок, коли до нього підійшов хлопець.

- Багато паперів?- усміхнено спитав хлопчина.

- Так. Тут Пендор скочив набагато дальше, ніж Кальрадія. Нарешті, Нік зміг знайти те, за що можна схопитись.

"Я дізнався, що кілька років тому, в Шаризі, діяв вбивця, який дуже схожий на того, кого шукаю я. Цілком можливо, що він вирішив змінити місце своєї діяльності." - читав Нік в записках одного детектива, який помер трохи більше року тому.

Раптово, він почув дивний звук та побачив, що за кілька сантиметрів від нього, в стіні, застрягла стріла.

- Я згадав, де бачив тебе,- мовив хлопець, тримаючи натягнуту стрілу,- Можливо, мечем я володію погано, але з луком в мене більше успіхів.

Нік повільно положив записки детектива та підняв руки.

- Мені не потрібні проблеми,- сказав Нік.

- Ти вбивця!

- Я не вбивця... Точніше, я вбивав людей, але лише тих, хто заслужив на це.

- Ти вбив мого брата!

- Я не той за кого ти мене приймаєш, але, думаю, ми можемо допомогти один одному.

- Я не буду тобі допомагати.

Хлопець відпустив тятиву і стріла полетіла в Ніка, але той ухилився від неї та швидко наблизився до хлопця. Він спробував вистрелити вдруге, але марно - Нік один ударом вибив лук з рук незнайомця та повалив його на стіл, міцно тримаючи за шию.

- Якби я хотів, я б зламав тобі шию, але мені потрібна твоя допомога. Ти вже точно давно тут, тому можеш мені допомогти, а я зможу зберегти час і допомогти врятувати комусь життя, тому обирай: або ти мені допомагаєш, або я ламаю тобі шию. Раджу вибрати перше.

- Добре,- мовив хлопець та почав жадібно вдихати повітря, коли Нік його відпустив.

- Як давно він вбиває людей?- спитав Нік, сідаючи навпроти хлопця.

- Приблизно, років десять.

- Десять років?!

- Так. Я довго вивчав записки детектива. Він писав, що після однієї з війн в Кальрадії, з армії Саранидського Султанату втекла група людей, яку й очолив цей чоловік. Кілька років тому він покинув Кальрадію та почав вбивати людей по всьому Пендору. Цікаво, що він не вбиває "чистих" людей.

- Тобто?

- Він не вбиває людей з чистою репутацією. Зазвичай, його жертвами є корумповані чиновники, солдати, повії, жадібні торговці, найманці, лінивці та бродяги. Дехто каже, що він чистить суспільство від недостойних.

- Знав я колись одного чоловіка в Пендорі, який хотів очистити суспільство від недостойних. Прийшлось його зупинити.

- Ти його вбив?

- Ні. Зараз він гниє в в'язниці дуже далеко звідси. Треба дізнатись, хто буде його сьогоднішньою жертвою.

- Я довго думав над цим і, здається, я маю відповідь. Скоріше за все, це бійці без правил в таверні, що неподалік.

- Ти думаєш, що він зможе вирізати всіх?

- Не всіх. Кількох вистачить.

- Тоді треба його випередити.

Нік та хлопець, якого, як вияснилось, звали Кал, йшли по вулиці.

- Почекай! Я маю сидіти в таверні та чекати, коли прийде вбивця?- спитав Кал.

- Так.

- А якщо він встигне когось вбити?

- Тоді тобі треба краще роздивлятись прибулих. Звертай увагу на великих та сильних.

2 листопада 1266р. 15:07

Сарлеон, Королівство Сарлеон

Матео та його товариші сиділи в тісній кімнатці, навпроти каміну.

- Я дізнався, що революція в Равенстерні дійсно відбувалась і вони розривають договір з нольдорами.- сказав чоловік.

- В нольдорів все менше союзників.

- Так. Деяку частину своїх військ вони посттавлять на півночі Лісу, щоб захиститись від Джату, а далі їхній план не зміниться. Вони всеодно нападуть на Сарлеон та Імперію.- сказала дівчина.

- Плани міняються,- заперечив Маркус,- Д'Шар відмовився укладати угоду з будь-якою з сторін, тому вони залишаються нейтральними.

- Після виходу Равенстерну, в Фірдсвейну немає мотивації вступати в війну,- сказав Матео.

- Території Сарлеону,- припустив Маркус.

- Нольдори не будуть віддавати їх. В Сарлеоні було найбільше побоїв, тому вони будуть мстити.

- Тоді Фірдсвейн не вступить в війну і нольдорам прийдеться воювати самим проти двох дуже потужних держав. Самі вони не справляться,- сказала дівчина.

- Це буде чудова можливість проникнути всередину,- сказав Маркус.

- Нольдори не дурні,- заперечив Матео,- Особливо, Ізілрандір. Вони не почнуть війну, якщо не будуть впевнені у своїй перемозі.

- Будемо чекати далі?

- Будемо чекати.

2 листопада 1266р. 22:11

Явіксхольм, Королівство Фірдсвейн

Кал знервовано сидів за одним з столів, повільно п'ючи воду однією рукою, а другою стискав ножа. Через годину очікувань в таверну зайшов високий та сильний чоловік, який був вдвічі більшим за хлопця. Нік сидів на лавці навпроти таверни та через вікно побачив, як Кал подав сигнал. Величезний чоловік підійшов до кутка таверни, де бились бійці без правил, а неподалік грав менестрель.

- Ей!- крикнув Кал та з ножем накинувся на чоловіка. Противник вчасно вибив ніж з рук хлопця та сильно вдарив його, після чого підняв його та кинув на стіл, від чого той зламався.

В цей момент в таверну забіг Нік та прицілився на чоловіка.

- Я не винен, мужик,- швидко сказав незнайомець,- Я просто хотів поговорити з хлопцями, а цей малий на мене напав.

Нік не встиг нічого сказати, бо неподалік від таверни закричала дівчина. Чоловік вибіг на вулицю та побачив, що величезний чоловік в тканинній масці напав на Вайлду. Дівчина намагалась вирватись, але марно. Вбивця замахнувся ножем, але Нік, вистрілом з лука, вибив ніж з рук нападника. Чоловік відпустив дівчину та повільно пішов в сторону Ніка.

- Не рухайся,- попередив Нік.

Чоловік продовжував йти, тому Нік випустив в нього три стріли. Той зупинився, щоб витягнути їх. З ран ворога потекла кров. Нік підбіг до вбивці та сильно вдарив його в обличчя. Противник теж спробував вдарити, але Нік виявився занадто швидким для нього.

- Не подобається, коли в тобі три грами бензодиазепіни?- насміхався чоловік та сильно вдарив противника в обличчя.

Противник знову спробував вдарити Ніка, але промахнувся. Він вже не міг нормально стояти на ногах, а Нік рухався для нього та швидко, що чоловік міг бачити лише розпливчатий силует.

- Краще розслабся,- сказав Нік.

Вбивця знову спробував вдарити Ніка, але той легко ухилився та сильно вдарив противника, від чого той знепритомнів. Нік підійшов до Вайлди, а через кілька секунд до них підбіг Кал.

- Дякую,- сказала дівчина, коли Нік підійшов до неї.

- Що будемо робити далі?- спитав хлопець.

- Якщо він працює сам, то наше завдання виконане.

- Якщо ні?

- Якщо ні, то по нього прийдуть.

3 листопада 1266р. 01:33

Явіксхольм, Королівство Фірдсвейн

Нік та Кал занесли чоловіка в кімнату та зв'язали його, щоб він не зміг втекти.

- Як ми дізнаємось чи він працює сам, чи ні?- спитав Кал,- Ми ж не знаємо, коли за ним прийдуть.

- Дізнаємось від нього,- відповів Нік, шукаючи якусь річ.

- Ти хочеш його катувати?

- Так,- чоловік дістав невеликий мішечок з травами та висипав їх у тарілку,- Надіюсь, що він буде з нами співпрацювати. Якщо не хочеш на це дивитись, то краще йди.

- Ні, я залишусь.

- Ти не повинен нічого доводити,- Нік перевів погляд на хлопця.

- Я знаю. Він, або його друзі вбили мого брата, тому я хочу бачити, як він страждає.

Як тільки вбивця прийшов до тями, Кал одразу сильно вдарив його кулаком. Чоловік сплюнув кров, яка пішла з рота.

- Ти думаєш, що став героєм, коли твій ворог зв'язаний?- спитав чоловік,- Розв'яжи мене і ми побачимо, хто дійсно сильніший.

- На відміну від тебе, він розумніший,- мовив Нік та взяв в руки тарілку, з якої йшов ледь помітний дим.

- Що це?- спитав Кал.

- Отрута. Вона не вбиває людину, але коли їй роблять боляче, біль в десятки разів сильніший. Це зекономить нам багато часу,- пояснив Нік та витягнув ножа.

- Що ти збираєшся робити?- спитав вбивця.

- Хіба не очевидно? Я буду катувати тебе.

- Я тобі всеодно нічого не скажу!

- Так, звісно, всі так кажуть, доки не відчувають біль. В мене є питання на які ти відповіси. Для початку, ти працюєш сам?

Чоловік мовчав, тому Нік взявся за справу. Кал, бачачи, що робить Нік, вирішив вийти. На щастя, звуки з підвалу не доходили до вулиці, тому поодинокі люди не чули жахливих криків людини, яку зараз повільно вбивають. Краєм ока Кал побачив ледь помітний рух, але подумав, що це миша. Чоловік підняв голову, щоб дивитись на зорі та різко відсахнувся, коли в двері влетів кинутий ніж. Хлопець швидко забіг всередину будинку та спробував втримати двері.

- Нік!!!- кричав Джо,- Нік!!!

Кал намагався втримати двері, але двометровий чоловік без проблем вибив їх ударом ноги. Зайшовши всередину, він проігнорував хлопця, який лежав на підлозі, тому швидко пішов до підвалу. За ним всередину зайшов другий чоловік, але на його шляху встав Кал.

- Не підходь,- сказав хлопець.

- Хлопче, йди додому та допомагай своїм батькам,- бачачи, що хлопець не відступає, чоловік витягнув зброю,- Бачу, тобі нема чого втрачати.

Чоловік напав на хлопця, але Кал встиг ухилитись, тому меч лише зачепив руку. Другий удар був більш вдалим, тому він серйозно поранив Кала. Хлопець спробував вдарити у відповідь, але противник відбив удар та сильно вдарив хлопця ногою в спину.

- Залиш його!- крикнув Нік, піднімаючись з підвалу,- Думаю, ми можемо вирішити це самі.

- Я так розумію, що мої люди вже мертві.- сказав чоловік.

- Так... Я думав, що ти помер, Сигізмунде.

- Я хотів, щоб ти думав, що я помер. Після того, як нас взяли в полон і померла Юлія, я отямився серед купи трупів. Оскільки, ти зник, Летардіан зник, а Рейн почав нормальну лицарську службу, я вирішив, що пора зайнятись тим, що приноситиме прибуток.

- Тому ти почав вбивати.

- Спочатку я лише грабував, але згодом зрозумів, що люди так часто жаліються на владу, війни, хоча самі не бачать наскільки вони жахливі.

- Я це вже десь чув.

- Чародій на ім'я Сах мав групу послідовників, які вирішили продовжувати його справу після його загадкового зникнення.

- Ти став фанатиком?

- Я розумію, що ти думаєш, але ти помиляєшся. Ти не можеш заперечувати те, що суспільству пора змінюватись. Можливо, після кількох років жорстоких вбивств по всьому світу, вони зрозуміють, наскільки неправильно живуть.

- Це я чую від того, хто все ставив під сумнів.

- Я вже не той, ким був раніше.- Сигізмунд замахнувся на Кала.

- Відійди від хлопця.

Нік майже миттєво наблизився до Сигізмунда, тому чоловік змушений був захищатись. Між старими друзями почалась битва. Нік намагався вдарити Сигізмунда, але той завжди відбивав удари. Розуміючи, що Нік швидший та сильніший, Сигізмунд вирішує відступити. Ледве відбивши черговий швидкий удар, він вчасно вибирає момент та сильно б'є Ніка ногою. Чоловік відступає на кілька кроків, щоб втримати рівновагу. Цього вистачило Сигізмунду, щоб спробувати втекти, але Нік одразу побіг за ним. Противник був дуже швидким та вміло перестрибував загорожі та інші перешкоди, але Нік був швидшим. Через три хвилини, він, в стрибку, збиває Сигізмунда з ніг і вони обоє падають на землю.

- Ти ідіот! Немає сенсу зі мною боротись.- крикнув чоловік.

Нік встав на ноги, впав на противника та сильно почав бити його кулаками. Сигізмунд намагався скинути з себе Ніка, але дарма.

- Більше... ти... ніколи... не вбиватимеш... людей,- говорив Нік, сильно б'ючи противника в обличчя.

- Звісно, ні,- виплюнув кров чоловік,- Ти робитимеш це за мене.

Сигізмунд вичекав момент та, відбивши удар Ніка, схопив його за руку. Він скинув з себе чоловіка та сильно вдарив його коліном. Нік спробував знову повалити ворога, але противник вчасно відстрибнув та сильно вдарив Ніка по спині. Сигізмунд витягнув дивні річ з кишені та стиснув її в руці. Нік хотів знову напасти на чоловік, але раптово зупинився. Очі Ніка змінились - вони стали повністю чорними.

14 листопада 1266р. 19:57

Сарлеон, Королівство Сарлеон

Молодий хлопець витягнув меча та повільно зайшов на давно покинутий склад. Майже одразу він побачив чоловіка, який лежав в кутку та читав книгу.

- Цей склад вже давно покинутий,- сказав чоловік,- Йди звідси.

- Ти мене не пам'ятаєш?- спитав Кал,- Ти хотів вбити мене, та вбив мого друга.

- Я вже сказав, що...- почав чоловік, але зупинився,- Я тебе згадав. Ти той хлопець, який бігав за Ніком, наче песик.

- Ні, я був його другом, поки ти не вбив його!

- Не варто так переживати. Нік не мертвий.

Кал здивувався. Несподівано, він відчув, що його груди проткнули мечем, а з його рота потекла кров. Хлопець видав дивний звук, опустив голову, а на підлогу впав вже мертвим.

- Ніку, не обов'язково було його вбивати так швидко,- сказав Сигізмунд,- Думаю, в нього були драматичні слова для тебе.

- Немає часу. Я знайшов роботу.