Мить реальності, що вибухнула білою блискавкою перед очима, спотворила звичний простір та змінила вигляд прекрас-ного дня, що відкривався з балкона казкового району до невпі-знанного. Роздвоїв хмарочоси стоявши попереду, викрививши їхню зовнішність від нормальної до розпливчастої. Усе змінило-ся. Вловлюючи останні найдрібніші іскри ще тієї реальності, що залишилася, почав пильно розглядати склянку прохолодної во-ди, що взяв на кухні. Алекс, з усіх боків намагаючись зрозуміти феномен раптового спотворення візуального сприйняття, який відбувається, і незрозумілий зараз із ним феномен, без відомих на те причин почав думати та мовчати. Не знав того, що ще до того, як прокинувся і спустився донизу, той маленький ненагля-дний Карлик уже встиг покласти в склянку води чарівну пігулку, яка має специфічний вплив із наслідками змінивши не тільки сприйняття, а й саму долю, в іншому, протилежному для неї на-прямі. Нічого незвичайного він не побачив у простій склянці до того, як заплющив сп'янілі очі, а відкривши, побачив у руці вели-ку вогняну кулю, що віддавала крижаним холодом замість очіку-ваного тепла. Не звертаючи уваги, і, можливо, не розуміючи ні чого, Алекс підніс її до рота, і проковтнув маленький шматочок вогню, який із легкістю, упереміш із крижаною водою ковтнув. Куля принесла йому незвичайний і чарівний ефект. Несподівано викинув вогняний стакан на зелений газон і сміховино схопив себе двома руками за голову, уявляючи замість нього великий глобус, яким він почав намацувати пальцями, шукаючи різні на ньому країни. Переглядаючи їх, він почав відчувати себе в нева-гомому польоті над землею начебто пролітаючи над нею з не-ймовірною швидкістю.

Від розмитого миготіння кольорів у нього запаморочило-ся в голові:

- Стоп, - він голосно закричав.

Разом із голосно сказаними словами вся кольорова мо-заїка всіляких країн світу зникла, зануривши його на мить у пох-муру темряву. Від галюцинації, що виникла, Алекс у непорозу-мінні спустився на перший поверх і демонстративно, незважаю-чи на те, що він жив сам у великому будинку, сів на крісло, що стояло біля вікна. Не помітивши того, що він уже вирушив у нову для себе подорож не випадково потрапивши в реальність снів. Після випитої пігулки заснув, прокинувшись уві сні в своєму бу-динку при цьому, не помітивши жодних радикальних змін, які могли б йому зараз підказати про його місце знаходження, але в уже наявному сні, хлопець, продовжуючи думати, що ще пере-буває в реальному житті. Зручно розлігшись на крісло-гойдалці, не помітив, як перед ним думки вперше за довгий час спокою почали танцювати румбу. Нез'ясовно і несподівано в цей час над його будинком пролітала біля білої хмаринки і раптово призем-лилася на неї і зробила свій перший крок на поверхні хмаринки найпростіша озерна чайка. Хмара втримала на собі вагу птаха. Птах в приголомшенні поставив трикутну лапу, і з подивом поди-вився на слід, що залишився. Зробив наступний крок, він обере-жно, не розуміючи дива, що зустрілося на його шляху, повільно, і з переляканим обличчям підійшов до краю обриву. Чайка пере-кинула на бік голову, і побачила перед собою велику наполовину зелену і блакитну кулю - це була земля. Загостривши очі на збі-льшення, вона побачила маленький будиночок, що виднівся з-за розряджених матерій розпливчастих хмар, і стояв навпроти дзеркального озера, де сидів господар, усередині біля вікна. Во-на видала скрипучий крик, який пробудив Алекса від божевіль-них думок. Розігнавши їх. Птах полетів.

Алекс залишився наодинці із самим собою. На столі з'явилася чашка гарячої кави з дивовижною хмаринкою, що утворилася над нею, яка за дві секунди перетворилася на тонку нитку та одразу несподівано й безслідно кудись зникла. Ранко-вий дзвінок різко змінив усі плани не тільки на сьогоднішній день, а й усю його долю. Не приємне підставне сповіщення Кар-ликом Алекса поселило дивне відчуття, став гостем у своєму бу-динку. Упав обличчям об твердий басейн, що розбив усі мрії, і плани дописати книжку видавши роман у задуманий термін. Те-пер перед ним постало зовсім інше завдання, пов'язане з пошу-ком нової роботи.

- Я не можу повірити, як мене могли звільнити з роботи, - він сам собі поставив запитання.

- Я залишився з усім один. Без роботи, без друзів, і без свого кохання. Зовсім один.

- Хто міг зі мною так жорстоко вчинити, і нещадно пока-рати несправедливістю моє життя, - він сумно в такт словам по-чав постукувати пальцем по столу.

Від сьогоднішніх подій, що раптово дістали до найпотає-мніших почуттів, він зробив легкий вдих, чи то від радості, чи то від печалі видихаючи мимоволі убік повітря, випадково здувши в далеку для неї подорож маленьку наївну комашку, яка пробігала столом, шукаючи кращого життя. Спостерігаючи за підняттям ма-ленького створіння в повітря, що полетіло до відчиненого вікна, прив'язало за собою погляд Алекса. Він натрапив на незрозумі-лий факт, який з'явився, і зник за мить ока. Замість очікуваного надихаючого сонця в ранковому вікні, побачив тьмяно палаюче вмертвляючи світлом нічний холодний пустун місяць, який чо-мусь за мить перетворився на величезну вогненну кулю, де па-лаюче пір'я вогню блищало над озером. Ранковий дзвінок мале-нького Карлика різко змінив не тільки нудне життя Алекса, а й саму його реальність. На його очах шкіряний гаманець зі справж-ньої шкіри, забитий зеленими купюрами, що лежав над каміном на поличці різко зменшився і перетворився на бідний портмоне та почав пахнути голодом.

- Що це було? Містика, - він з подивом подивився на га-манець.

Це був простий трюк Карлика. У цей час, маленький забі-яка, ще стрибаючи по дахах будинків, і той, хто випадково зази-рнув до нього в гості з містичним знаменням надприродних сил, наповненого портмоне грошима на порожній.

- Я так довго не зможу протягнути. Мій гаманець капіту-лював у мене на очах, віддавши себе в рабство бідності. Я не він, я буду боротися з кризою. Мені зараз потрібна будь-яка робота, і будь-який заробіток, - він гучним впевненим голосом сказав.

Задумливим обличчям розмірковуючи на різні теми із сумними очима підійшов до підвіконня. По білій доріжці підбігла з хитрим виразом морди кішка, яка пірнула, муркочучи, під упер-ту руку Алекса. Ніжно почав сам себе гладити об зап'ястя госпо-даря. З розумінням опустив задумливі очі. У відповідь кіт тим же поглядом привітав його, і грізним тоном сказав:

- Господар, досить тобі байдикувати. Починай шукати роботу, а то все життя так просидиш удома нічого не роблячи, - тонким гуркотливим голосом випадково впустив кіт, сам того не очікуючи, висловив не спритність на обличчі.

Алекс викотив великі округлені очі і з здивованим облич-чям подивився на кота, що сидів біля руки і обхопив грайливо гострими зубами його пальці, обережно покусуючи за мізинець:

- Ти що мені замість коханки накази віддаєш. Мене тільки сьогодні вранці звільнили. У тебе совість є? Відправляти мене на роботу в день мого звільнення, - злякано сказав Алекс.

- Ні. Не тягни рибу за хвіст. Я ж краще знаю. У мене сім років за один рік твого черепашачого життя рахується. Я вже встиг зголодніти за той час, як ти нічого не роблячи, просидів десять хвилин у кріслі біля каміна, роздумуючи про всяку мені не зрозумілу всячину. Ти ж бачив, що сталося з твоїм гаманцем, він на очах зголоднів, а в нього хвилина як за рік. Тобі, мій дорогий хазяїне, належить саме зараз приступити до пошуку нової робо-ти. І в цю ж хвилину, о великий король порожнього холодильни-ка, і владика порожнього царства, треба йти й шукати роботу, - з посмішкою сказав кіт, облизуючи великим червоним язиком ця-тки на носі.

- Цікаво це від голоду він заговорив, чи я збожеволів від самотності, - тихо сказав вдивляючись у зелену траву.

- Я все чув. Від голоду я заговорив. Я скоро не те, що го-ворити тобі буду, нагадуючи про роботу кожні десять хвилин, а ще й співати почну голосом королівського блазня, - уїдливим тоном сказав він у відповідь на почуті ним жалібні слова госпо-даря, - а може, я ще й почну гавкати, як бродячий пес, від твого неробства.

- Але як минуло так багато часу. Мені тільки вранці по-дзвонив начальник.

- Я ж тобі казав у мене сім років за один твій рік життя. Я їм удесятеро більше за тебе, розумнику, - обличчя Алекса скам'-яніло, - не дивись на мене таким твердим поглядом, ніби я вкрав кілограм твоєї червоної ікри, - після хвилинної паузи він додав, - чому в холодильнику закінчилася риба?

Кіт показав гострі тонкі зуби, і ними ж він висловив усе своє невдоволення щодо свого господаря. Зістрибнувши з підві-коння, і незадоволений котяра, махаючи зміїним хвостом, втік в іншу кімнату. Від почутих слів у свій бік з боку домашнього улюб-ленця Алекс підстрибнув, немов переляканий пес злякавшись маленької мурашки. Він сам застрибнув на вікно і сів біля кота. Оглянувши кімнату з висоти зістрибнув із нього і швидко рвонув на кухню до холодильника за свіжою банкою сардин, яка зали-шилася в ньому, відкриваючи, він сказав:

- Ось такий веселий початок дня. Я з глузду з'їхав, або ж і справді мій кіт на мене такий злий, що вирішив висловити мені своє невдоволення щодо мого безробіття. Треба зайнятися по-шуком роботи, - він нагнув задумливо голову, - ще так потягну пару годин, і тоді точно мій кіт прийде з документами на воло-діння будинком, і почне качати свої права, претендуючи на час-тину всього мого майна.

Не затягуючи час, Алекс швиденько забіг у сусідню кімна-тку і ведмедем завалився за комп'ютерний стілець. Він перетво-рився на прилиплу до стільця людину, одержиму інтернетом, за хвилину вкрився мохом. Одним натиском на кнопку клавіатури за стрибнув у браузер і ввів клацаючи клавішами віртуальні адре-си різних компаній. Перед очима почали вистрибувати різні веб-сайти на всіляку робочу тематику. Одним випадковим натискан-ням, посланим цілеспрямовано самим Чарівником для просу-вання і здійснення задуманого ними підступного плану зі зміни його долі. Алекса перекинуло на сайт однієї місцевої компанії, що займалася молочною продукцією і знаходилася на іншому кінці міста. Вакансія висвітилася червоним кольором у лівому кутку у вигляді таблички, що сповістила шукача про наявність ві-льної вакансії юриста. З незрозумілих причин вільне місце на цій фірмі вискочило, немов неслухняна черепаха з акваріума. Неза-доволений тим, що відбувається, він зухвалими натисканнями на вгорі червоний хрестик вирішив закрити сторінку, але доля йому заспівала зовсім іншу мелодію, і вона вирішила, що не під-коряться забаганкам людини, яка одурманена невдоволенням. Довгі хвилинні старання почали опиратися йому, і привели до жодного позитивного результату, та ще й викликали в нього на вулиці здивування. Він закривав вікно, але нічого не відбувало-ся.

- А, - закричав, - я так розумію, ти дуже сильно хочеш, щоб я звернув на тебе свою увагу, - він злим голосом заговорив, як зловтішний шизофренік, що засидівся за комп'ютером, не ба-чивши білого світу, і своїх друзів довгий час, і почав говорити із залізним роботом, висмикуючи на голові волосся впевнено на-тиснув на відкриту вакансію юриста, - так, що тут у нас цікавого пишуть, - він уважно провів очима по чорному написаним тексту на екрані, - зарплата середня, перспективи ніякої. Шкода. Ну, хіба, що я стану начальником над складськими коробками з мо-локом, - з усмішкою сказав, - мій вибір не великий, і часу в мене не так уже й багато на ледарство, а кіт мій з бійцівським характе-ром мені не пробачить таку тонку королівську образу. Протримав його день без котячого корму, він точно піде на багато що зара-ди свого, і оскільки коти за своєю природою хитріші за людей, то мені його не переконати, і з огляду на його чудове мистецтво брехати людям, мені від нього дістанеться, - Алекс краєчком вуха почув важкий подих кота, що сидів біля дверей, і він обережно повернув голову, - мур, - кіт висунув голову у дверний отвір із великими прохаючими очима, яким неможливо було відмовити та сказав, - досить тягнути мишу за хвіст. Шукай роботу, а мені подавай корм, шановний господар, - він висунув великий черво-ний язик.

- Я не помилився у своєму припущенні. Я мав рацію. Пот-рібно якнайшвидше знайти роботу, інакше мій кіт зійде з розуму та подасть на мене до суду, звинувативши в неповажному став-ленні, або ж я стану божевільним, який насправді слухає накази свого домашнього улюбленця і з ним веде довгі діалоги на див-ну тему, в якій він диктує свої залізні правила, - він нахилив го-лову, замислився, - гаразд. Ваше бажання буде виконано, пове-лителю мого прекрасного будинку.

- Так би й одразу, а то ще почнеш багато думати, мур, - кіт зник у темному прорізі дверей, і залишив за собою скрегіт па-зурів на паркеті, а Алекс взявся за ретельне міркування й ухва-лення рішення:

- Так, особливого захоплення від цього місця роботи я не відчуваю, а підозріла її наполегливість мене насторожує, - він почухав мудре підборіддя, - у час, який раптово настав, нерозу-мно шукати гарне місце роботи разом із такою хитрою кризою, яка виникла в усьому Києві. Потрібно шукати різні варіанти і ру-хатися по горі безробіття.

Найчастіше в такий важкий період для киян сам Карлик і його наслідувачі почали миттєво створювати в усьому інтернеті безліч сайтів із загальною метою шахрайства. Вони пропонували безробітним липові підприємства, які ніколи не існували, а тільки на словах оформляли документи кожного працівника, який зве-рнувся на чужу компанію, яка не має до неї жодного відношен-ня, де їм ще доводилося за реєстрацію та запропоновану допо-могу платити кругленьку символічну суму, яка не давала жодних гарантій працевлаштування. Сам інтернет того не бажаючи був усіяний проти волі правовласників чужими темними сайтами, що руйнують довіру користувачів, змінюючи репутацію, рейтинг вла-сників сайтів. Обманюючи відвідувачів інтернету і порталів. З прийдешньою фінансовою кризою, яка поглинула просту мож-ливість отримати гарне місце роботи, створила зовсім інше став-лення, протилежне.

- Судячи з ситуації, що склалася, мені вже нема чого втрачати. Я й так усе втратив. Залишився сам наодинці з котом, що говорить. Абсурд, але правда. Варте чи не варте воно, а без ризику я так і нічого не дізнаюся, залишуся в темній невідомості. Я зателефоную, - він голосно закричав.

Алекс вистрибнув зі стільця і полетів від радості коридо-ром махаючи руками, заглядаючи в кожну кімнату в будинку, і він побіг далі коридором до вхідних дверей. Вистрибнув із буди-нку на вулицю у двір та під біг до басейну, зупинився біля нього, застиг на місці. Подивився на осінній лист, що летів у просторі, який з'явився невідомо як серед літа, і плавно приземлився на воду. Не чекаючи вітряного потоку, він одразу ж вирушив у пла-вання просторами великого басейну. Алекс ні чого, не розумію-чи, різко нахилився і правою рукою зняв із себе махровий тапо-чок. Розмахнувся, і запустивши його в плаваючий по воді листо-чок. Від переляку, він, як дворова собака підстрибнув і побіг на-зад до будинку, гавкаючи на всі боки та озираючись назад на судно, що плавало в басейні у вигляді листочка. Швидко забіг назад у будинок і сів біля каміна. Взяв телефон, швидкими нати-сканнями цифр на телефоні він набрав номер молочної компанії, і затих, чекаючи відповіді:

- Так, - він почув солодкий жіночий голос.

- Доброго ранку. Мене звати Олександр Миколайович, я вам телефоную за вашим оголошенням, узятим з інтернет-сайту, з приводу вільної вакансії юриста.

- Так. Доброго ранку.

- Ваша вакансія ще вільна?

- Ще вільна. Я так розумію що ви хочете у нас працювати.

- Так, хочу записатись на співбесіду.

- Добре. Але зрозумійте мене правильно нам телефонує дуже багато претендентів, і всі дзвонять і намагаються скоріше записатися до нас на співбесіду, і у нас мало вільного часу. Я вас можу записати на сьогодні або завтра, - вона затихла, - зараз, почекайте. Одну хвилинку, - вона сама до себе звернулася в слу-хавці телефону, пролунав шелест паперу, - ага, ось є вільний час на сьогодні, - вона сказала стривоженим голосом, - вас записати на співбесіду?

- Так. Запишіть мене на сьогодні.

- Добре. Тоді на дві години. Вам підходить?

- Підходить.

- Наш центральний офіс знаходиться на...

- Так, я знаю, де знаходиться ваш офіс. Вашу адресу вка-зано в низу оголошення разом із телефоном на інтернет-сайті.

- Тоді я вас попрошу приїхати до нас на другу годину дня і без запізнень.

- До побачення, - першим сказав Алекс, і поклав слухавку, не дочекавшись її відповіді.

- Напевно я з нею був грубуватий. Нехай, - подумав він про себе.

Виконавши націлене доручення свого домашнього улю-бленця, він, як барон ліг на шкіряний диван, який стояв у кутку кімнати, закинувши ногу на ногу, і почав розглядати аркуші папе-рів, що лежали на столі. Мимоволі звернув увагу на кота, що ро-злігся біля вікна на підвіконні і вивалив напоказ величезне пузо, взявся приймати вранішню, сонячну, оздоровчу ванну, спільно поліруючи язиком білі лапи.

- Тепер мій кіт убивця залишить мене в спокої, - він задо-воленим поглядом подивився на годинника, і різко перетворив-ся на незадоволений, - уже початок першої, а мені на дві години треба бути там, в офісі на співбесіді. Я можу запізнитися. Час ви-рішив наді мною зіграти злий жарт? Нічого страшного я його ви-переджу і приїду в офіс вчасно.

Алекс схопився з крісла, немов лиходій, що тікає від пра-воохоронних органів, ніжно провів рукою по животу кота, який лежав на вікні, а той, своєю чергою за мурликав тихими слова-ми:

- Спасибі тобі, хазяїне. Наш весь котячий рід тепер тебе ніколи не забуде. Ми завжди пам'ятатимемо того, хто знайшов із нами спільну мову.

Алекса кіт жив непримітним життям. Він був малопоміт-ним, мовчазним, більшу частину свого життя кіт був невидимим для свого господаря і королем усіх дворових котів, який мав над ними незаперечну за жодних умов владу. Він, здійснював ноча-ми бандитські набіги на сусідні будинки, грабував холодильники з тижневим запасом ковбаси, що стояли на кухнях, та морозиво з рибою, сосиски. Іноді бувало від нудьги суботніми вечорами збирав своїх слухняних побратимів, які йшли заради свого воло-даря і наставника на справу. Виконуючи різні вказівки за будь-яку ціну. Він жив подвійним життям. Вдома кіт для всіх був усьо-го лише видною м'якою іграшкою, що не видавала ні звуку, а вночі ставав ватажком нещадної місцевої банди бродячих котів. Не все Алекс знав про свого кота.

Алекс обережно відвів від кота очі, остерігаючись ще од-ного словесного нападу. Вирішив не ризикувати, і з повагою пос-тавитися до нього. Поспіхом піднявся без одного капця на дру-гий поверх, одразу забігши в гардеробну кімнату, озираючись на кожен крок назад, побоюючись нової витівки свого домашнього вихованця. Гарний настрій не залишив поза увагою яскравий одяг та обрав зі свого гардероба легкий гламурний стиль. Білі штани, рожеву бавовняну футболку в дрібну смужку, і білі шлейні шльопанці із залізною стрілою на пальцях, що мала символічне значення прагнення і досягнення мети. Одягнений на себе об-раз, він прикрасив французькими парфумами, подарованими Ліаною на їхній спільний ювілей. Алекс вийшов із будинку і поча-лося зовсім нове життя.