Посивілий чоловік
Чоловік посивілий і, мабуть, скажений
Зустрівся якось мені на дорозі.
«Ми не знайомі - годі дивитись на мене!»
«Пані! Ви зараз впізнати не в змозі...»
Здається, зустрілись ми вранці -
Листопад панував лиш стужений,
А той чоловік простягнув свої пальці
І торкнувся застиглих легенів...
І змусив серце здригнутись
Від кашлю, від сліз і від болю -
І далі ділити безбожник цей рушить
Світ на щасливих і хворих...
«Дихати важко...» - «А може, застуда?»
Та ні! Я ж його пам'ятаю обличчя!..
Тисячі, мільйони - хворіють люди...
Ну що ти коїш, тінь-чоловіче?!
«Дихай лише!» - молитва народів.
І побачить проміння би сонячне!..
Згинь, чоловіче! Годі вже! Годі!
«Дихай лише!» - а дихати боляче...
А він дивився на нас і сміявся -
Охоплюють пальці його тисячі
Легень і душ хворо-нещасних!..
Люди! Ми винні в усьому самі...
2020-11-12 23:11:47
36
13