Що трапилось?
Все з початку.....
На місці злочину
Еліс Річчі - журналістка яка....
Хто вони?
Ще один злочин
Реальна зацепка
Перший...
Офіцер Райкер...
Тепер все сходиться
Коза Ностра. Це кінець...
КІНЕЦЬ ВСЬОМУ
Хто вони?
Люк видає вже знайомий мені низький рик, це його звичайна відповідь в ситуаціях, коли він не знає, що сказати.

- Ти зустрічалася тут з кимось?- він хмуриться. Пильно дивиться на тебе, чекаючи відповіді.

- Так.... - моє признання виводить Люка з себе. Він б'є кулаком по долоні, намагаючись стримати свій гнів.

- Це була велика помилка, Еліс. Велика помилка! Ти використовувала свій телефон?

- Так...

- Де він?!

- Ось.... - Люк вихоплює у мене телефон і з розмаху кидає його. Телефон з гучним стуком приземляється на шосе.

- Ти з глузду з'їхав, Люк! - я біжу на середину дороги, сподіваючись підібрати телефон. Але перш, ніж я встигаю схопити його....Повз проноситься пікап. Він двічі наїждає на телефон - один раз переднім колесом, другий - заднім. Сумнівів бути не може: він загинув.

- Я дізнався, що тебе переслідують і я навіть знаю хто!!! Вони могли визначити наше місце розташування по сигналу твого телефону. Ти не розумієш наскільки вони небезпечні?!

- Хто вони?

- Ці люди можуть здерти шкіру з живої людини просто заради забави! Нам йти, негайно! - в його голосі звучить така тривога, що мене охоплює паніка. Я ціпенію.

- Ходімо до машини. - він взяв мене за руку і я слухняно йду за ним, моя свідомість просто відключилася.

   Я приходжу в себе в машині. Переводжу погляд і бачу Люка за кермом, вся його увага зосереджена на дорозі. Він їде дуже швидко.

- Еліс?

- Що таке, Люк?

- Я тебе кликав, але ти не відповідала. Все в порядку?

- Так, я просто задумалася, не хвилюйся.

- Пробач....Я не збирався лякати тебе страшними історіями.

- Але....це правда? Про людей які шукають мене? Вони вже здирали з когось шкіру? - Люк не відповідає, і це багато про, що говорить. Далі ми їдемо мовчки.

- (Люк став таким мовчазним і виглядає засмученим.) Люк? Все добре? Схоже, тебе щось турбує.

- Ще б.

- Ясно. Не хочеш поділитися? - він робить різкий вдих і повільно, стомлено видихає немов намагаючись стримати роздратування викликане моєю наполегливістю.

- Ти правда хочеш знати про, що я думаю? Добре. Я скажу тобі. Я думаю, що ти вчинила дуже нерозумно. Тобі пощастило що я першим тебе знайшов. Знаєш чому? Я навіть думати боюся, що було б з тобою, доберись ці хлопці до тебе раніше! - лице Люка почервоніло він кипить від злості.

- Слухай, пробач, добре? Я просто не розуміла, наскільки ця ситуація небезпечна. Мені здавалося, що я чиню правильно. Звичайно, ти можеш звинувачувати мене за це....

- Гаразд. Забули про це. Тільки наступного разу просто попередь мене що кудись збираєшся, добре?

- Добре! - тепер нас обох влаштовує мовчання і весь залишок шляху ми їдемо в затишній тишині.

  Середина дня, тепло, але злегка дне прохолодний вітер. Я сиджу на дивані, попиваючи каву. Як раптом наді мною нависає тінь, я піднімаю голову і бачу Люка а за ним, на мій подив стоїть, детектив Джаред Ходжес з італійського підрозділу поліції.

- ( Що з ними не так? Вони виглядають дуже розсердженими) В чому справа? Це досить грубий спосіб побажати хорошого дня.

- Ми знаємо хто ти.

- Та невже? Я тоже знаю хто я, тому в нас багато спільного.

- Ми знаємо, що ти журналіст-слідчий з Ла Стампа. Ти та хто пише про Коза Ностру.

- (Чорт! Я повинна була здогадатися. Джаред йому сказав, він знає мене, бачилися пару раз) Хіба це не зближує нас?

- Досить жартувати! Це тобі не якийсь там анекдот, це реальна справа в якій ти без моєї допомоги можеш опинитися за гратами! - Люк би продовжував свій монолог доти доки не задзвенів телефон.

- Я відповім (Ехххх, нотації він мені читати буде, тоже мені....)

- Ало? Хто це? - в трубці почувся вже знайомий мені чоловічий голос.

- Привіт, Еліс! Як чую ти ще жива, шкода.

- Що тобі потрібно! Відповідай?!! - Люк з тривогою подивився на мене. Голос в трубці відповідає.

- Хахаха!!!!! Мені потрібна твоя смерть!!!!!! - я подивилася на Люка зі страхом в очах він раптом забирає у мене з рук телефон і кидає його на підлогу. Але телефон перейшов на гучний зв'язок.

- Детектив тобі не вдасться її захистити.

- Хто це був?

- Це був той самий голос що і біля оперного театру.

- От сучий син! Він знає твоє теперішнє місце проживання.

- Куди! У тебе є пропозиції а то в мене немає!

- Я знаю куди, ми можемо поїхати - сказав Джаред який весь цей час просто спостерігав. - Там тебе будуть шукати в останню чергу.

- Що ж ти раніше мовчав! Еліс, збирайся, ми їдемо.

- Добре!
© Нікка Вейн,
книга «ВБИВСТВО В ОПЕРІ».
Ще один злочин
Коментарі
Показати всі коментарі (1)