- Чудово! Нарешті у нас є залізні докази!

- Тільки, більше не заставляй мене це робити!

- Еліс...ти, впізнаєш, цей символ? - Люк протягує мені документи. - Подивись на цю печатку. - я придивляюся

- О Боже.... Цей символ. Я його пам'ятаю! Це дикий ворон...Такий самий був на рукоятці ножа, який був у мене в руках, коли вбили Патрісію Батт! - я розкриваю очі, коли розумію.

- Дикий ворон.....Це ім'я!

- Що?

- Так називали Роббі.....він ще печатку таку собі зробив.....Не може бути...

- Еліс? - Люк торкається мого плеча

- Поїхали в редакцію!

- Навіщо?

- Там точно повинно бути  інтересно.

- Це небезпечно! Ми не поїде...

- Люк! Або ти їдеш зі мною, або я їду одна.

- Добре.....Джо! Заводь машину!

- Я готовий! - ми вийшли з будинку, застрибнули в машину, і рванули до редакції.

   Коли ми, майже доїхали до місця, то побачили офіцера Райкера і ще пару офіцерів.

- От чорт. Не можу повірити.... А вони, що тут забули?

- Нам потрібен план...

- Не можна, щоб вони побачили тебе, Еліс, вони як і раніше за тобою полюють!

- Не хвилюйся Люк, у мене є одна ідея. Я думаю, що Джо повинен відволікти їх. У Роббі є свій офіс, я з Люком проберемося до нього і обшукаємо. - Люк фиркає і сміється.

- Ідея мені подобається. Джо, якщо ти скажеш, що розслідуєш цей ж злочин, це не буде підозріло.

- Буде зроблено! - Джо виходить з авто, і направляється до копів.

- Так, похоже нам пора.

- Ага - ми вийшли і зайшли в середину через чорний хід.

- Веди. Ти маєш знати де знаходиться його кабінет.

- Так, так, ідемо. - я йшла впереді, а Люк тихо крокував за мною. Нарешті, ми дійшли.

- Ось він! Роббі, його ніколи не закриває. А зараз за планом у нього обід.

- Тепер він буде їх закривати. - Люк відкриває двері, ми заходимо в середину.

- Так, у нього є сейф,  якого ніхто ніколи не торкався. Ось він! Люк, попробуй його відкрити. А я обшукаю його робочий стіл. Тільки пам'ятай у нас на все це є тільки 30 хв. До роботи.

   В кабінеті повисла тиша, я шукала якість документи на столі, які могли б нам хоть чимось допомогти, Люк намагався відкрити, взламати сейф. Як раптом Люк сказав.

- Коли це все закінчиться, я був би дуже радий, якщо б ти стала моїм напарником. Думаю, ти могла би стати прекрасним детективом. І я вважаю, що міг би на тебе розраховувати, якщо б ти була поруч зі мною....

- Насправді, ідея непогана....Я з радістю стала б твоїм напарником, Люк.

- Еліс....Я думав, що ти скажеш ні. Не думав, що я тобі так подобаюсь.

- Не думав? Люк, тепер ти важливий чоловік в моєму житті.

- Еліс...- він підходить до мене, притягує в свої обійми, і шепоче в вухо.

- Ти просто чудова жінка, Еліс....Я б так хотів, щоб ти стала моєю партнеркою.... в більш широкому значенні цього слова... - мене здивувала його раптова ніжність, але я відповідаю йому теплими обіймами. Мені так спокійно і затишно, я відчуваю себе в безпеці.

- Я знаю, що часом буваю впертим. Але дякую за те, що довіряєш мені. Знаєш, я буду продовжувати боротися, доки не відновлю твоє добре ім'я. Я обіцяю, що дам тобі свободу, і якщо ти захочеш, я зроблю тебе щасливою.

- Люк...- він повільно відходить і ніяково відводить погляд.

- Ем, ось. Нам потрібно працювати. Давай не будемо тратити час. - він обертається і повертається до роботи. Через декілька хвилин, Люк відчиняє сейф.

- Ах, ти су.., Еліс! Ти бачиш те саме, що і я? - я швидко підходжу до нього і здивовано ахаю.

- Не може бути! Це?!...

- Так, це документи про всі вбивства які були недавно скояні. Тут ще є договір з Коза Нострою, про підставу Еліс Річчі. Саме він підставив тебе в тому вбивстві. Він в усьому винен!

- Мерзотник! Сучий син! Йому не жити! Люк! Забирай всі документи які там є! І валимо!

- ОКЕЙ! - Люк хапає документи, закидає їх в портфель, ми виходимо з кабінету, спускаємося вниз, вилітаємо на вулицю, біжимо до машини, Джо вже чекає нас.

- Ну і як? Знайшли щось?

- Ти навіть не уявляєш!!!

- Ми знаємо хто за цим всім стоїть!!!