На місці злочину
- Навіщо нам йти на місце злочину? Хіба поліція не обшукала там все?
- Ти права, поліція і обшукала там все, але може саме ми знайдемо важливу підсказку, яка переверне хід розслідування. І можливо, в нашу користь.
- Можна питання?
- Питай
- Ти точно зможеш, все зробити за три тижні...
- Можливо....Але думати про гірший результат я не збираюся.
- ( мені б твою впевненість)
- Продовжуй
- Що, продовжувати?
- Питання, у тебе ж є питання до мене.
- Ти точно приватний детектив?
- А ти не чула як мене назвав офіцер Райкер?
- Чула, але поліція не просить приватних детективів про допомогу.
- Добре. Я єдиний в світі детектив який консультує. Коли поліція знаходить якусь справу, вони не розглядують її, вони консультуються у мене.
- Поліція радиться з любителем? Хахах
- Так, так. Ти не уявляєш як я всім потрібен. Хахаха!!!
- Тоді чому тобі дали розслідувати цю справу? Всі думають, що вбивця це я.
- У цьому злочину все йде дуже гладко, щоб бути правдою.
- Значить ти віриш, шо це не я.
- Поїхали - ми вийшли з машини і попрямували в театр.
- ( Він ж точно зараз злиняв з відповіді)
- Привіт, Прайор - нас зустрічає жінка, тридцяти років, коротко стрижена, і в поліцейській формі.
- Я прийшов, щоб побачитися з Легроу.
- Навіщо?
- Мене запросили.
- Для чого?
- Він хоче, щоб я оглянув місце злочину.
- Я проти.
- Я знаю.
- А це хто? - спросила вона показуючи на мене.
- Це Еліс Річчі, і вона моя, як би сказати..... напарниця.
- Та? - крикнула я
- Так - він подивився на мене, підійшов ближче і прошепотів:
- Підіграй, інакше нічого не вийде.
- Так, я його напарниця. Приємно познайомитись.
- Це мій давній друг, сержант поліції, Саллі.
- Значить, ти знайшов собі дівчину.
- Що? - я відчула як в мене починають горіти щоки.
- Ні, ні, ні, як я вже говорив, вона моя напарниця. Так, ми можемо увійти?
- Звісно.
- Мені почекати зовні?
- Ні, ти ідеш зі мною, Еліс.
- Прайор заходить. - Саллі дістала рацію, і попередила всіх хто був усередині, тоді ми увійшли.
- Ох, Легроу, ми зустрілися знову.
- Прайор, це місце злочину! Нічого не чіпай, зрозуміло?! Що це за дівчина?
- Вона зі мною.
- Ем, добре, але хто вона?
- Вона зі мною. Кажу ж.
- Хахах....( чим менше мене знають, тим краще)
- Жертва.
- Тут. У тебе 2 хвилин.
- Цього не вистачить.
- Жертву звали Патрісія Батт. Популярна оперна співачка, тридцять два роки.
- Причина смерті?
- Її знайшли на підлозі в кімнаті, з спини тіла жертви торчав ніж. Експертиза встановила що вона випила отруту.
- Зрозуміло.... Еліс.
- Та?
- Підійди сюди.
- До..добре - я підійшла до Люка і до тіла жертви.
- Знайшов щось?
- Придивися до тіла, Що ти думаєш?
- Про що?
- Про тіло...
- Стоп... стоп - раптом Легроу заговорив
- Наша група зробить розтин! Не чіпайте тіло!
- Це мене не стосується.
- Люк...
- Я ж потрібен вам.
-.... дійсно.
- Еліс...
- Робіть так, як він говорить - сказав на останок ці слова, Легроу вийшли з кімнати.
- Що я повинна робити?
- Допоможи мені. Так веселіше.
- Веселіше? Людина померла.
- Блискучий аналіз ситуації. Але постарайся заглибитися в подробиці.
- .....
- Оглянь місце злочину. Що ти бачиш.
Я почала уважно оглядувати місце злочину, все, що може бути підозрілим може знадобитись нам в майбутньому. Я підходжу блище до тіла жертви, і в моє поле зору попав....
- Скрипічний ключ?
- Що? Ти щось знайшла, Еліс? - Люк підходить до мене, і направляє свій погляд туди куди дивлюсь я.
- Молодець Еліс! Я тепер все зрозумів!
- Що?
- Якщо ти читаєш газету, то повинна знати.
- У вас було дві хвилини.... ви дізналися що небудь? - з цими словами зайшов Легроу.
- Так. Вона самотня, часто зависала з різними чоловіками. Випивала алкоголь, останнім часом любила приймати наркотики.
- Хахах~ Агов, вистачить вигадувати...
- Подивись на неї. У наркомана розширені зіниці, червоні очі, почервоніння губ, сухість у роті. І це все у неї є.
- Чудово!
- Що, вибач?
- О, емм... (я це в голос сказала)
- Так, що трапилось?
- Ти, ще не здогадався?
- Ні.
- Я здаюсь. У тебе начебто, є мізки, Легроу, чому ти не даєш їм хоч би невелике навантаження?
- Так вистачить.... говори, ти зрозумів, принаймні хоч щось?
- Це вбивство....
- Ми знаємо.... ми шукаємо того хто це зробив. Я чув, що головний відділ поліції, затримав якусь дівчину на місці злочину
- Ти думаєш, це вона зробила?
- Ні.... але всі докази....
- ( Оххххх, і тут мене підозрюють)
- Це не вона! Це не простий вбивця. Потрібно почекати, поки він не припуститься помилки.
- Ти не можеш просто чекати!!!
- Очікування закінчилося! Подивися на неї, Легроу! Він уже зробив помилку. Зустрінетеся з сім'єю і близькими жертви, і знайдіть Джареда!
- Звісно! Але, що за помилку він допустив?
- Скрипічний ключ.
- ???
Люк вибіг з театру, сів в машину і поїхав кудись, один.... Я вийшла на вулицю і побачила Саллі, яка вже збиралася до відділку.
- Він поїхав....
- Прайор? Такий він чоловік.
- Він повернеться?
- Не знаю, що в нього в голові коїться.
- Зрозуміло....
- Я можу тебе підвести.
- Ні, я на таксі.
- Ти напарниця Прайора?
- Так...
- Такого не може бути. Які у вас з ним стосунки?
- Ніяких. Я з ним тільки познайомилися.
- Від нього краще триматися подалі.
- Чому?
- Причина по якій він приїхав на місце злочину, не чекаючи навіть подяки. Чим складніше злочин, тим краще. Розслідування недостатньо.
- Що ви хочете цим сказати?
- Він одержимий своєю роботою, він зробить все, що завгодно, лише б вирішити загадку.
- Все?
- Так. А все тому, що цьому психу стає нудно.
- Саллі! Поїхали.
- Іду! Ну, побачимось.
- Ага... - коли Саллі з командою нарешті поїхали, телефонна будка яка стояла неподалік почала дзвони.
- Дзииииинь
- Таксі, таксі!!!
- Дзииииинь
- Знову дзвонить.... - я підійшла до будки, і підняла телефон, в трубці почувся грубий чоловічий голос.
- Алло - в моєму голосі було чутно нотки страху.
- На будівлі зліва, камера спостереження. Бачите її?
- Хто ви? Назвіть себе.
- Ви бачите камеру, Еліс Річчі?
- ( Цей чоловік.... він знає моє ім'я)
- Я за вами спостерігаю. На будинку напроти є ще одна. Бачите?
- Так.
- Ще одна на даху будівлі, що з правого боку.
- Чого ви прагнете?
- Вбивця...
- Що, що?
- Вбивця, це ти.... "піп-піп"
- Ти права, поліція і обшукала там все, але може саме ми знайдемо важливу підсказку, яка переверне хід розслідування. І можливо, в нашу користь.
- Можна питання?
- Питай
- Ти точно зможеш, все зробити за три тижні...
- Можливо....Але думати про гірший результат я не збираюся.
- ( мені б твою впевненість)
- Продовжуй
- Що, продовжувати?
- Питання, у тебе ж є питання до мене.
- Ти точно приватний детектив?
- А ти не чула як мене назвав офіцер Райкер?
- Чула, але поліція не просить приватних детективів про допомогу.
- Добре. Я єдиний в світі детектив який консультує. Коли поліція знаходить якусь справу, вони не розглядують її, вони консультуються у мене.
- Поліція радиться з любителем? Хахах
- Так, так. Ти не уявляєш як я всім потрібен. Хахаха!!!
- Тоді чому тобі дали розслідувати цю справу? Всі думають, що вбивця це я.
- У цьому злочину все йде дуже гладко, щоб бути правдою.
- Значить ти віриш, шо це не я.
- Поїхали - ми вийшли з машини і попрямували в театр.
- ( Він ж точно зараз злиняв з відповіді)
- Привіт, Прайор - нас зустрічає жінка, тридцяти років, коротко стрижена, і в поліцейській формі.
- Я прийшов, щоб побачитися з Легроу.
- Навіщо?
- Мене запросили.
- Для чого?
- Він хоче, щоб я оглянув місце злочину.
- Я проти.
- Я знаю.
- А це хто? - спросила вона показуючи на мене.
- Це Еліс Річчі, і вона моя, як би сказати..... напарниця.
- Та? - крикнула я
- Так - він подивився на мене, підійшов ближче і прошепотів:
- Підіграй, інакше нічого не вийде.
- Так, я його напарниця. Приємно познайомитись.
- Це мій давній друг, сержант поліції, Саллі.
- Значить, ти знайшов собі дівчину.
- Що? - я відчула як в мене починають горіти щоки.
- Ні, ні, ні, як я вже говорив, вона моя напарниця. Так, ми можемо увійти?
- Звісно.
- Мені почекати зовні?
- Ні, ти ідеш зі мною, Еліс.
- Прайор заходить. - Саллі дістала рацію, і попередила всіх хто був усередині, тоді ми увійшли.
- Ох, Легроу, ми зустрілися знову.
- Прайор, це місце злочину! Нічого не чіпай, зрозуміло?! Що це за дівчина?
- Вона зі мною.
- Ем, добре, але хто вона?
- Вона зі мною. Кажу ж.
- Хахах....( чим менше мене знають, тим краще)
- Жертва.
- Тут. У тебе 2 хвилин.
- Цього не вистачить.
- Жертву звали Патрісія Батт. Популярна оперна співачка, тридцять два роки.
- Причина смерті?
- Її знайшли на підлозі в кімнаті, з спини тіла жертви торчав ніж. Експертиза встановила що вона випила отруту.
- Зрозуміло.... Еліс.
- Та?
- Підійди сюди.
- До..добре - я підійшла до Люка і до тіла жертви.
- Знайшов щось?
- Придивися до тіла, Що ти думаєш?
- Про що?
- Про тіло...
- Стоп... стоп - раптом Легроу заговорив
- Наша група зробить розтин! Не чіпайте тіло!
- Це мене не стосується.
- Люк...
- Я ж потрібен вам.
-.... дійсно.
- Еліс...
- Робіть так, як він говорить - сказав на останок ці слова, Легроу вийшли з кімнати.
- Що я повинна робити?
- Допоможи мені. Так веселіше.
- Веселіше? Людина померла.
- Блискучий аналіз ситуації. Але постарайся заглибитися в подробиці.
- .....
- Оглянь місце злочину. Що ти бачиш.
Я почала уважно оглядувати місце злочину, все, що може бути підозрілим може знадобитись нам в майбутньому. Я підходжу блище до тіла жертви, і в моє поле зору попав....
- Скрипічний ключ?
- Що? Ти щось знайшла, Еліс? - Люк підходить до мене, і направляє свій погляд туди куди дивлюсь я.
- Молодець Еліс! Я тепер все зрозумів!
- Що?
- Якщо ти читаєш газету, то повинна знати.
- У вас було дві хвилини.... ви дізналися що небудь? - з цими словами зайшов Легроу.
- Так. Вона самотня, часто зависала з різними чоловіками. Випивала алкоголь, останнім часом любила приймати наркотики.
- Хахах~ Агов, вистачить вигадувати...
- Подивись на неї. У наркомана розширені зіниці, червоні очі, почервоніння губ, сухість у роті. І це все у неї є.
- Чудово!
- Що, вибач?
- О, емм... (я це в голос сказала)
- Так, що трапилось?
- Ти, ще не здогадався?
- Ні.
- Я здаюсь. У тебе начебто, є мізки, Легроу, чому ти не даєш їм хоч би невелике навантаження?
- Так вистачить.... говори, ти зрозумів, принаймні хоч щось?
- Це вбивство....
- Ми знаємо.... ми шукаємо того хто це зробив. Я чув, що головний відділ поліції, затримав якусь дівчину на місці злочину
- Ти думаєш, це вона зробила?
- Ні.... але всі докази....
- ( Оххххх, і тут мене підозрюють)
- Це не вона! Це не простий вбивця. Потрібно почекати, поки він не припуститься помилки.
- Ти не можеш просто чекати!!!
- Очікування закінчилося! Подивися на неї, Легроу! Він уже зробив помилку. Зустрінетеся з сім'єю і близькими жертви, і знайдіть Джареда!
- Звісно! Але, що за помилку він допустив?
- Скрипічний ключ.
- ???
Люк вибіг з театру, сів в машину і поїхав кудись, один.... Я вийшла на вулицю і побачила Саллі, яка вже збиралася до відділку.
- Він поїхав....
- Прайор? Такий він чоловік.
- Він повернеться?
- Не знаю, що в нього в голові коїться.
- Зрозуміло....
- Я можу тебе підвести.
- Ні, я на таксі.
- Ти напарниця Прайора?
- Так...
- Такого не може бути. Які у вас з ним стосунки?
- Ніяких. Я з ним тільки познайомилися.
- Від нього краще триматися подалі.
- Чому?
- Причина по якій він приїхав на місце злочину, не чекаючи навіть подяки. Чим складніше злочин, тим краще. Розслідування недостатньо.
- Що ви хочете цим сказати?
- Він одержимий своєю роботою, він зробить все, що завгодно, лише б вирішити загадку.
- Все?
- Так. А все тому, що цьому психу стає нудно.
- Саллі! Поїхали.
- Іду! Ну, побачимось.
- Ага... - коли Саллі з командою нарешті поїхали, телефонна будка яка стояла неподалік почала дзвони.
- Дзииииинь
- Таксі, таксі!!!
- Дзииииинь
- Знову дзвонить.... - я підійшла до будки, і підняла телефон, в трубці почувся грубий чоловічий голос.
- Алло - в моєму голосі було чутно нотки страху.
- На будівлі зліва, камера спостереження. Бачите її?
- Хто ви? Назвіть себе.
- Ви бачите камеру, Еліс Річчі?
- ( Цей чоловік.... він знає моє ім'я)
- Я за вами спостерігаю. На будинку напроти є ще одна. Бачите?
- Так.
- Ще одна на даху будівлі, що з правого боку.
- Чого ви прагнете?
- Вбивця...
- Що, що?
- Вбивця, це ти.... "піп-піп"
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)