- Цей сучий син, Роббі! Я думала, що він мене підтримує! Що ми друзі! А він весь цей час, заздрив мені?! Не була би я собою, тоже б заздрила...- Люк і Джо, мовчки слухають моє невдоволення, що це все зробив Роббі.

- Ми його виведемо на чисту воду! І, що прекрасніше всього, ми очистимо твою репутацію...- Люк дивиться на мене, і вперше його вираз обличчя виглядає спокійним.

- Люк! Ти ж виграв у офіцера Райкера!

- Що? Ааааа, точно! Дякую, що весь цей час була поруч зі мною, Еліс.

- Доречі, що ти будеш робити, коли все заспокоїться?

- Гарне питання, Джо. Напевно, мені варто ще на деякий час залягти на дно, доки ми не переконаємося, що моя репутація чиста

- Правильно думаєш. Но все ж, мені потрібно самому все перевірити. Зараз тобі треба залишатися з Джо.

- Насправді, я така втомлена...

- Ідемо. Джо проведе тебе, а я поїду в департамент.

   Так приємно, що мені нарешті не доведеться кожні дві хвилини обертатись. І я впевнена, що Люк зараз тоже вже розслабився, тепер йому не потрібно так переживати за мене.

- Якого чорта...Ви це чуєте? - Люк обертається на звук.

- Сирена? Но, що це? Здається, вона стає все голосніше, вони їдуть сюди.

- О ні, якого чорта! Еліс, швидко! Ховайся!

- Що?! - ошелешена його раптовим криком, я застигла на місці і стою. Пізно. Вони оточують нас. Копи вистрибують з машин.

- РУКИ ВВЕРХ! ВАМ ТРЬОМ НЕМАЄ КУДИ ТІКАТИ!!! - офіцер Райкер підходить до Люка і Джо. Інший поліцейський хапає мої руки, заламує мені їх за спину і одіває наручники.

- Люк Прайор, ти звільнений. Поліції більше не знадобиться твоя допомога. - офіцер Райкер повертається до мене.

- Еліс Річчі, ви повторно заарештовані, за убийства які ви скоїли.

- Але я нічого не зробила! Справжній злочинець....Я знаю хто він!

- Тихо! Ти і є розшукувана злочинниця. Ти негайно будеш відправлена у в'язницю. А, що до вас, детективи....У нас до вас декілька питань.

- Офіцер Райкер, ми з вами домовилися, що в мене є три тижні щоб довести, що Еліс не винна, вони ще не....

- Досить, Прайор! Я не буду чекати кінця терміну, щоб вона ще когось вбила. В машину її!

- Люк!

- Еліс! - він підбігає до мене.

- Еліс...не переживай. Я витягну тебе. - заспокоює він мене шепотом, а офіцер Райкер відтягує його від мене і запихає в машину.

- Люк!!!

- Тихо, дівчинко. Ти їдеш в іншій. - поліцейський заштовхує мене в іншу машину. Закриває двері. Я залишилася одна в машині з водієм.

- Місіс Еліс Річчі?

- Хто ви? Я думала, що мене запхали в поліцейську машину.

- Вони вам не потрібні, вам потрібен я.

- І як ви мені потрібні?

- Хто запідозрить водія? Ви пусте місце. Ніхто вас не помічає. Ідеально для серійного вбивці.

- Це признання?

- О, так.

- Не може бути. Я була впевнена, що за цим всім стоїть Роббі.

- Роббі? Ааааа, це той хлопчина який хотів позбутися вас, звернувшись до мене. Тобто до Коза Ностри, про яку ви писали. І завдяки їй, стали популярни.

- Де зараз Роббі?

- Він благав мене, але у нього не вийшло.

- Ви його вбили?

- Я не втечу, якщо ви покличите поліцію. Обіцяю признатись і дозволити їм себе заарештувати.

- Чому?

- Тому, що ви їх не покличите.

- Чому ні?

- Я не вбивав тих чотирьох. Я просто з ними поговорив...А вони звершили самогубства. Якщо ви покличите поліцію, я не скажу вам того, що сказав їм.

- Тоді жертв більше не буде.

- Але  то, як я заставив їх звершити самогубство, залишиться загадкою. Що оберете?

- Що мені потрібно робити?

- Проїхатися зі мною.

- Ви і мене хочете вбити?

- Я не хочу вас вбивати....Я просто хочу з вами поговорити. І тоді...ви самі себе вб'єте.

- Про, що ви хочете поговорити?

- Міс Річчі, як ви відноситеся до загадок?

- Просто обожнюю.

  Люка і Джо привозять в департамент.

- Офіцер Райкер, я прошу вас! Вислухайте нас!

- Люк! Досить! Ти вже нічого тут не зробиш! Еліс, посадять! І крапка!

- Вона не винна!

- Чому ти продовжуєш її захищати? Невже ти..?

- Так.

- Ти її покохав?! ХАХАХА!!! Люк Прайор... - офіцер обходить Люка.
- Не знав, що ти зможеш покохати...З твоїм то образом життя. І чи є тепер різниця?

- Яка?

- Чи згине вона у в'язниці, чи згине біля тебе. І там, і тут її чекає поганий кінець.

- Офіцер Райкер!!! - до кімнати забігає поліцейський.

- Що таке?

- Машини із заручницею Еліс Річчі, немає.

- Як немає?

- Незнаю! Її немає на місці! І ніхто не знає де вона!

- ПРОКЛЯТТЯ!!! Збирайся, ми виїжджаємо!

- Я з вами!

- Прайор!!!

- Ви не зможете мене тут тримати, коли Еліс зникла!!!!

- Чорт з тобою! Поїхали!

    Еліс досі їхала в машині з серійним вбивцею. І тут він зупинився біля бару.

- Де ми?

- Ви знаєте де ми, міс Річчі.

- Роланд-Кер. Чому тут?

- Він відкритий по ночам. Якщо працюєш водієм, то знаєш про такі місця. Ця робота просто створена для серійного вбивці.

- І як ви заставляли жертв увійти? - водій дістає пістолет і направляє на мене.

- А!..Скучно...(Насправді страшно)

- Стане інтересніше.

- У тому, щоб за допомогою пістолета переконати людину звершити самогубство, немає нічого особливого.

- Я цього і не робив. Є спосіб по краще. Пістолет не потрібен, ви підете і так.

  Ми заходимо в середину бара, водій запрошує мене сісти за стіл. Я сідаю, він напроти мене.

- Ну і як вам? Місце, де ви помрете?

- Я не збираюсь помирати.

- Всі так говорять. Давайте почнемо.

- Але ризиковано, не правда? Забирати мене з місця, де стільки поліцейських.

- Ризиковано? Та ні. З цим не зрівняти. - він дістає пробірку з таблеткою, синього кольору, і ставить переді мене.

- Що це?

- Аааа. Забавно, ви не розумієте. Скоро прозрієте...коли побачите це - він дістає ще одну пробірку з також синьою таблеткою.

- Неочікувано, правда? Вам сподобається.

- Що саме?

- Можливість обрати.

- Між чим?

- Вижити чи померти.

- І зараз повинні бути ключові слова?

- Хахаха...точно. Кхм...І так загадка, в котрій із пробірок ваш шанс вижити?

- Шанс...