* Емм . . . він зараз почне мені курс фізики розповідати . . . ?
- Пам'ятаєш я опинився прям у тебе за спиною?
- Так, ви це зробили за допомогою цієї "енергії"?
- Саме так. Якщо бути точним, то я направив її потік до своїх ніг. Щоправда, це легше сказати ніж зробити. Цю енергію заведено називати внутрішньою енергією, скорочено -- ВЕ.
- Якщо вона є у всіх, то всі можуть керувати нею ?
- Теоретично -- да, проте багато хто залишається на рівні покращення фізичних здібностей.
- Тобто ?
- Як я сказав, все у світі наповнює ця енергія. Земля, рослини, тварини й тд. Однак тільки люди та деякі тварини можуть розвивати свою власну ВЕ. Не знаю як у тварин, але у людей можуть піти роки. Однак, інколи з'являються діти, чутливі до ВЕ. Вони краще відчувають її у собі та назовні.
- З'являються зі спеціальними умовами чи просто так ?
- Ехх . . . я не знаю. Ніхто не знає. Багато хто намагався дізнатися, особливо у храмах. Але ніхто так і не наблизився до цієї загадки.
* Намагалися дізнатися у храмах . . . звучить як дуже набожні церкви
- Добре, так що іще може покращувати ВЕ ?
- Вона може покращувати рефлекси, її можна матеріалізовувати. Загалом, все залежить від твоїх здібностей. Все, що ти зможеш детально собі уявити -- може бути відтворене. Хоча це ще і залежить від твого обсягу ВЕ.
- Значить, коли ви блокували мої атаки . . .
- Ні. Там я користувався своєю власною реакцією.
- Мгх . . . зрозуміло . . .
- Ти що, засмутився? Хахаха, не хвилюйся. В тебе ще все попереду. Як і твої майбутні побратими.
- Мої побратими? Де?
- Та оно, ідуть прямо сюди.
Ізао показав пальцем на невелику компанію людей, яка йшла тією ж дорогою, якою сюди прийшов Мамору.
- До речі, чи можеш ти почути про що вони говорять?
- Вони ж далеко від нас . . .
- Сконцентруйся, спробуй посилити своє відчуття оточення.
Мамору заплющив очі й спробував прислухатися. Тим часом Ізао спостерігав за Мамору.
- Ні. Я чую тільки вітер.
- Ось воно як . . . / Дещо тяжко сказав Ізао/ Ну і добре . . .
- Я завалив якусь частину іспиту ?
- Га? /Ізао здивовано подивився на Мамору/ Іспит ? О да, іспит . . . Вважай ти його пройшов.
- Чекайте! І це все? Ми просто побилися, я змінив зброю і все? Я прийнятий ?
Жартівлива посмішка Ізао змінилась на більш саркастичну.
- Хм . . . скажемо так, тобі вистачило навичок впоратися із розбійниками, але ці хлопці тренуються задля більшого. Йошинорі вірить у тебе, і, чесно кажучи, це другий раз коли він робить щось безрозсудне. Щодо мене, я бачу у тобі потенціал, але його треба розвивати.
Серйозний і дещо холодний погляд Ізао задивлявся у глибину очей Мамору.
- . . .
- І саме цим ти зараз будеш займатися, адже ці хлопці ідуть сюди на тренування.
Ізао нібито спочатку сам задав серйозний настрій і сам розвіяв його пісок по вітру.
Тим часом компанія з п'яти людей вже прийшла на місце тренування. Всі вони були вдягнуті однаково з Мамору. Тренувальні хакама і такі ж сорочки.
- Ізао сенсей ! Доброго ранку ! / привітався перший
- А хто це з ним !? / Голосно і незадоволено запитав інший
Решта продовжувала мовчати, як і Мамору, який уважно роздивлявся їх усіх.
- Так, хлопці, перш ніж ми почнемо, у мене є оголошення для вас.
Всі як один вишикувалися у ряд і уважно слухали Ізао.
- Його звати Мамору, і відтепер, ви з ним -- одна команда. Допомогайте йому, а він буде допомагати вам. Так, Мамору ?
- Авжеж.
З усіх п'ятьох тільки той, що першим вітався з Ізао підійшов до Мамору і протягнув руку. Цей парубок був десь одного зросту з Мамору, втім, не самим високим у команді. Його довге волосся було заплетене у кінський хвіст, а блакитні очі із зацікавленням дивилися на Мамору.
- Мене звати Тетсуя, радий познайомитися.
- Я теж.
- Слухай, ти пробач іншим. Вони можуть бути дещо вороже настроєними, але це пройде.
- Га?! Хто тут вороже настроєний?!
- Да схаменися ти вже, (дає першому потиличник) задовбав вже кричати.
* А цей вище інших, він типу їх лідер?
- Добре, познайомитися ви ще встигнете. Тетсуя, сьогодні працюєш із ним у парі. / Ізао
- Так, майстре.
- Отже, сьогодні будемо відпрацьовувати контратаки! Мамору, ходи сюди, допоможеш мені показати.
- Добре . . .
* Він навмисне попросив мене ?
Всі уважно продовжували слухати.
- Дивіться, по-перше, все залежить від противника. Наприклад, проти важкої зброї як нодаті або списа немає сенсу блокувати атаку катаною. Так, ці катани зроблені з особливого матеріалу, який робить їх значно міцніше звичайних, але навіть їх можна розбити при великому бажанні. Тому, в таких моментах краще за все зміститися у протилежний бік від атаки противника і контратакувати. Показую повільно. Мамору, проводь атаку.
Мамору повільно атакує згори вниз. Ізао ухиляється з лінії атаки й переміщується вбік.
- Ось бачите, поки його руки внизу, я можу і сам вдарити. А тепер швидше.
* Ну добре, буде тобі швидше
Мамору атакує так само, однак в цей раз Ізао швидко переміщується за спину.
* Двічі не спрацює!
Мамору заводить меч за спину через плече і діагонально перекриває її, жорстко блокуючи випад Ізао.
* - А ти не такий простий . . .
У Мамору волосся стало дибки.
* Голос . . . в моїй голові ?! Це Ізао?
- До речі, гарний приклад того, що противник може очікувати вашої контратаки. Тому не втрачайте пильність.
Мамору все ще перебував в шоці. Це перший раз, коли він відчув якийсь чужий голос у своїй голові.
* Може мені здалося . . . ? НІ! Ні ні, мені не здалося! Це знов через ВЕ ?!
- Добренько. Розподілиться по парах і відпрацьовуйте різні атаки. Чим креативніше, тим краще. (глибокий вдих) Фуууух, а я поки піду посплю.
Ізао пішов під дерево сакури, що стояло поруч і вмостився під ним. Всі інші розподілились наступним чином: той агресивний і потенціальний лідер, трішки товстий із його мовчазним другом і Тетсуя з Мамору.
- Ти як ? Виглядаєш не геть добре.
- Ти не чув голосу в голові ? Коли я заблокував його атаку в спину, до мене наче звернувся Ізао.
- Я не чув ніякого голосу, але він так може. Він з усіма так робив. Перевіряв, так би мовити. Я, до речі, теж так можу.
- Дійсно ?
* - Дійсно.
Мамору знов пробрало до кісток.
- Ухх, таке відчуття, що я до цього ніколи не звикну.
- Незвичайно . . . слухай, я розповім тобі про це пізніше, а зараз давай краще тренуватися.
- Да, давай.
Мамору перевів дух і вони розпочали.
Усю площу, де вони займалися, можна було умовно розділити на три кола. По одному на кожну пару.
- Я почну першим. / Сказав Тетсуя
На відміну від Ізао, Тетсуя наносив більш колючі удари, вицілюючи вразливі точки. На деякі Мамору вдавалося відповідати випадами, але стиль Тетсуі відрізнявся від усього, що Мамору бачив раніше. Згодом вони помінялися ролями, тепер Мамору нападав. І знов, якщо Ізао робив лише одне зміщення після удару, то Тетсуя робив декілька таких. В такому разі, Мамору вже не вистачало реакції відреагувати.
Тренувалися вони годин сім, роблячи перерви час від часу. Сонце вже почало заходити за обрій, але вони продовжували тренуватися.
На якийсь момент усі три пари зупинилися на чергову перерву, саме в цей момент Ізао повернувся до них.
- Довго ж ви спали, сенсей. / Спробував підколоти Ізао найбалакучіший з учнів
- А ти думаєш я спав весь цей час ? Хе хе, ні. Я спостерігав за вами усіма.
- Але ж ви лежали там під деревом весь цей час. Як ви могли спостерігати за нами ? / Відізвався вже товстий
- Можу довести. Ти, Рьота, гарно захищаєшся, але дуже повільно атакуєш. Седзо, ти був у парі з Рьотою. Хоч ти й підлаштовуєшся під противника, це не той випадок коли потрібно сповільнювати свій темп. Далі, Кен і Рюу. Ви обидва агресивно атакуєте, але захист просідає, проте в Рюу дещо краще. І останні двоє. Тетсуя, ти не жалів Мамору, однак і він на перший раз гарно справився. Проте, усім вам є над чим працювати, не забувайте про це.
* Ого, він же дійсно весь час навіть не дивився на нас. Наскільки ж він сильний . . . ?
- А тепер можете піти поїсти. Я певен, що ви зголодніли поки махали мечами весь цей час.
Всі знову почали вишиковуватися і Мамору послідував їх прикладу.
- Дякуємо, сенсей ! / Голосно промовили вони
Рюу, який стояв першим, пішов до кінця строю щоби вклонитися кожному, так за ним пішов Кен і далі. Однак перед Мамору Рюу не зупинився, ба більше, навіть не став дивитися на нього.
* Я ж йому нічого не зробив, звідки стільки ненависті ?
Після цього коловороту поклонів, перші дві пари рушили кудись.
Мамору застиг на місці, не знаючи, що робити далі. Як раптом до нього звернувся Тетсуя.
- Слухай, пішли з нами. Тут у місті є один гарний заклад, власник дуже гарно смажить м'ясо.
- Я б з радістю, але в мене грошей немає. Тому вибачай.
- Не хвилюйся, чомусь саме нам старий Чоджи готує безплатно.
* Чесно кажучи, від їжі я б не відмовився. Було логічно що вчорашніх рисових кульок на довго б не вистачило.
- Дійсно?
- Так. Ходім з нами та сам побачиш.
Невимушена посмішка Тетсуі сама собою викликала довіру. Втім, якось дивно що з усієї команди тільки він нормально почав спілкуватися з Мамору.
Повертаючись дорогою до міста, Мамору вирішив розпитати Тетсую про решту команди.
- Ем . . . Тетсуя . . .
- Так ?
- Можу я спитати дещо ?
- Давай.
- Можеш мені більше розповісти про хлопців ? Я не хочу бути грубим, але всі, хіба що, крім того, з коротким волоссям, здалися мені якимись закритими . . .
- Тааак, ну дивись. По-перше, я нагадаю тобі імена. Оці два, що перед нами, Седзо і Рьота.
* Коротка зачіска -- Седзо. Трішки товстий -- Рьота
- А ті два попереду Кен і Рюу.
* Рюу . . . це той, якому я не сподобався . . .
- Власне, перші двоє рідко спілкуються з іншими. Може . . . бояться їх в деякому сенсі. А Кен і Рюу вважають їх слабкими. Втім, не можна сказати що вони ненавидять одне одного. Все-таки, ми разом виросли.
- А що до тебе ?
Це питання трішки збентежило Тетсую.
- Мене ? В сенсі ?
- Ну знаєш, Рьота і Седзо, Рюу і Кен. А ти десь між ними ? Чи як?
- Я . . . я дійсно намагаюсь якимось чином тримати нас усіх разом. Так. Напевне, це так.
* Не хотів би я цього казати . . .
- Тетсуя . . .
- ?
- За звичайних обставин я би не казав це людині, яку знаю меньше доби. Але . . . мені потрібен надійний друг в цьому світі.
- . . .
- Що скажеш ?
* От бляха, знов щось не так сказав !
Раптом, Тетсуя почам сміятися, на що Мамору подивився з подивом.
- Ну звісно ж, в чому річ ? До речі, тепер твоя черга розповісти про себе.
* А ось із цим можуть бути проблеми
Вони вже майже вийшли за ворота замку і мали іти далі до міста, аж раптом якийсь голос обізвався позаду.
- Ширанай Мамору !
* Цей голос . . . я знаю його