Ці дуелі ставали дедалі складнішими для Мамору, який не міг використовувати ВЕ. Дехто, як Тетсуя, Рьота і Седзо, пропонували битися із ним без використання здібностей, але Мамору просив їх о зворотнім. Натомість Кен і Рюу навіть не думали іти на поступки. І хоч вони цього і не казали, але рішення Мамору битися в повну силу додало йому поваги в їх очах.

Ізао повернувся, коли сонце вже було в зеніті, як раз під кінець дуелей. Цього разу переможцем став Рюу. Мамору мав успіх проти Рьоти та Седзо, нічию із Тетсуєю і поразки із рештою. 

* Якщо я програю у здібностях, то маю компенсувати це чимось іншим.

Тому Мамору вдавався до хитрощів, блефу і досить нелогічних рухів і комбінацій.

- Майстру Ізао, де ви були ? Ви пропустили як я переміг Мамору ! 

* Хвалько Кен у своєму репертуарі . . . 

- Якщо ти переміг один раз, це ще не значить, що переможеш вдруге. А повернувся я із новинами для вас. 

- Новинами ? / Тетсуя

- Наші обладунки готові ? / Рьота

- Це по-перше. По-друге, для вас є завдання від пана Йошинорі. 

- Супер ! Нарешті нам дадуть можливість показати себе ! / Кен

- Що за завдання ? / Рюу

- Свого роду полювання. Біля одного селища з'явилися якісь великі звірі, заважають жити місцевим. Про кількість не знаю, але має бути небагато. Загалом завдання нескладне, але я вагаюся вам його давати.

- Ви вагаєтеся ? Ми досить довго тренувалися, із звірями ми маємо впоратися. / Седзо

- Це через мене, чи не так ? 

- . . . Саме так. 

- Я не маю бути тягарем для всієї команди. Плюс до того, чи це не є ідеальною ситуацією для потенційного пробудження моїх здібностей контролю ВЕ ? 

- А якщо ти струсиш ?! Якщо всеж-таки будеш тягарем ? Що тоді пропонуєш робити ? / Рюу

Ніхто не чекав, що він так агресивно накинеться на Мамору. Хоч в його словах і є сенс, бо саме він призначений на пост голови загону, смерть навіть однієї людини була б на його відповідальності. 

 - Тоді просто лиши мене там. Ти ж і без того дивишся на мене як пусте місце, ну так і лишиш мене як звичайного незнайомця ! Хіба це стане для тебе проблемою ?! 

Мамору самому накипіло це відношення до нього. Із Тетсуєю і Рьотою в нього були гарні стосунки, напевне, вони просто такі люди, які легко ідуть на контакт. Із Седзо було складніше, бо він дещо замкнений у собі, але поступово, обережно, Мамору вдалося знайти із ним спільну мову. Навіть Кен почав потроху змінювати свою думку щодо нього. Але тільки Рюу лишався ворожим. Під час тренувань "командної роботи", коли вони билися 2 на 2 на 2, Рюу завжди сам кидався уперед на противників, не узгодивши ніякого плану зі Мамору. А якщо останній прикривав йому спину -- це не абияк дратувало Рюу. Жодну допомогу він не хотів приймати, рівно як і надавати. Під час таких тренувань Мамору нерідко лишався в ситуаціях 1 на 3, де йому було іще важче.

Ізао не став зупиняти їх чи якось втручатися. На його думку, вони самі мали розібратися.

- Якщо в мене буде вибір, друзі, чи ти -- я оберу точно не тебе. 

* Ну й іди до біса . . .

- Закінчили ? / Ізао

Усі промовчали.

- Ви виступаєте завтра зранку. До кінця дня будете на місці. Ваші обладунки були доставлені вам. Провізію отримаєте перед виїздом. Питання є ? 

* Уперше бачу, щоби він так розмовляв, як командуючий. Хоча всі ж вони мали проходити службу. Та і як він розповідав: щоби отримати статус самурая, потрібно мати заслуги . . . 

- Ні. / Відповіли усі разом

- Тоді на сьогодні ви закінчили. Вам треба відпочити. Вкрай випадок можете зайнятися медитацією.

Не так багато із них дійсно займалися цим. Тетсуя медитує дуже рідко, і робить це скоріше для відпочинку. Рюу із Кеном взагалі ніколи не витрачали на це час, а Седзо і Рьота просто не вміли, вони не могли досягти такого рівня концентрації і сприйняття, щоби покращувати свій власний контроль. Мамору, звісно, теж не мав жодних досягнень у медитації, але не дивлячись на це він щодня практикувався. В його ж інтересах було якомога швидше навчитися контролю ВЕ. 

Рюу перший покинув їх, за ним пішов і Кен. Рьота і Седзо вирішили сходити до Чоджи, до них приєднався і Тетсуя. Після цієї невеличкої сварки всім було що обговорити. Але не Мамору. Він покидав майданчик останнім, чим і скористався Ізао. 

- Мамору.

- Так ? 

- Ти не ображайся на Рюу, йому було, мабуть, найгірше за всіх. Він звик, що йому у всьому потрібно бути найкращим, так його навчили. А ще його вчили не довіряти людям, навіть мені було складно знайти до нього підхід.

Хоч Мамору все ще був злий на Рюу, він розумів, що не робив нічого поганого, за що міг би заслужити таке ставлення до себе. Слова Ізао теж стали тому підтвердженням. Мамору видохнув.

- Добре . . . 

- І іще, зайди до Хіро. Твій меч готовий. 

Йошиката Хіро. Єдиний коваль міста, якому не було рівних ані у створенні зброї, ані обладунків. Він особисто викував усе для гарнізону із трьох сотень людей лише за пів року.  Також він один з небагатьох, хто знає як працювати із специфічним матеріалом, який називають "камінос" (боже каміння). Цей матеріал має дуже гарно провідність ВЕ, через що обладунки, викувані з нього, допомогають ефективніше розподіляти ВЕ  по тілу володаря, посилюючи захист там, де потрібно, і нівелювати отриманий удар, розсіявши силу атаки рівномірно по всій площині. Аналогічно із зброєю, концентрація всієї сили на одному лезі відкриває широкий спектр можливостей, доходячи навіть до телекінезу. Іронічно, але справжні майстри не носять з собою такої зброї, вони можуть матеріалізувати  її із власної ВЕ. В таких випадках міцність залежить від самого майстра, хоча іще не було відомо жодного випадку, щоби така "створена" зброя ламалася. Чого не можна сказати про "камінос". Якщо зустрінуться дві таких атаки, то виграє сильніший, а в рідких випадках -- обидва ламаються. Також варто зазначити фактор "звикання". Мається на увазі, що сама зброя починає звикати до свого власника, що сприяє покращенню навичок останнього. В ментальному розумінні, ви із зброєю стаєте напарниками, і б'єтеся разом. Але такий підхід у всьому програє "синтезованій" зброї із ВЕ, бо тоді ти -- і є зброя, одне ціле, а не дві окремі особистості.  

Мамору ішов містечком, багато лавок вже було зачинено, і лише з кузні не припинав підійматися дим. Мамору гукнули.

- Кого я бачу ! Проходь, проходь. Замовлення пана Ямагучі для тебе чекає вже два дні. 

- Вибачте за мою затримку. І дякую за докладені зусилля. 

Із всіма людьми, лояльними до нього, Мамору намагався поводитися максимально поважно, від чого деякі з них, як Хіро, ніяковіли. Втім, щирі слова завжди легко зрозуміти. 

Здоровань Хіро зняв свої перчатки і фартух. Нещодавно він прибирався, і на сьогодні було виконано достатньо роботи. 

- Подивишся на нього ? 

Мамору кивнув. 

Серед декількох голих мечів без піхв, один стояв виділяючись. Досить звикла кругла гарда. Сірі піхви, які, здавалося, були виготовлені з агату, хоча насправді це просто була фарба. Рукоять кріпко обмотана шовковими стрічками теракотового кольору. 

Мамору оголив частину леза.

В цьому лезі можна було побачити світ місяця і зірок, що були на небі. 

Мамору розгорнув меч вертикально перед собою і відкрив його повністю. 

Цей "ритуал" приємно здивував Хіро. Багато хто, в тому рахунку і охорона міста, просто дістають меч із піхв і оцінюють лише гостроту. Однак Мамору дивився глибше, він ніби бачив у мечі щось . . . чи когось. 

- Бездоганно. 

- І це все що ти хочеш сказати ? 

- Краще сказати менше, але щиро, ніж багато і  з лестощами.

- Мені подобається твій хід думок. Використовуй його на благо, захищай їм життя людей і знищуй зло. Майстер, створивший зброю, стає щасливим тільки коли вона служить за призначенням.

- Я запам'ятаю це. 

- Твої обладунки теж готові. Якщо їх можна так назвати.

Річ у тім, що для всіх інших було зроблено пластинчаті обладунки, тобто багато пластин зв'язаних між собою. Такі обладунки відносно неважкі для тренованого воїна і не так сильно сковують рухи. Але для Мамору Хіро зробив наручні пластини і такі самі для ніг. Ізао рекомендував Мамору і далі робити ставку на свою швидкість, рефлекси дозволяють Мамору вчасно ухилитися від удару або виставити блок. За такою логікою, Мамору швидше зможе закритися від удару рукою чи ногою, тому, в деякому сенсі, йому доведеться жертвувати захистом заради швидкості. З іншого боку, Мамору все-одно не зміг би отримати більше захисту від повного комплекту обладунків через свою відсутність ВЕ. 

Тільки Мамору збирався знову подякувати як його випередив Хіро.

- Та не треба вже дякувати. Іди вже. Ти занадто приємний клієнт.

"Клієнт" лише посміявся у відповідь. На цьому вони  попрощалися і Мамору повернувся до своєї кімнати.

Наступного дня він прокинувся досить рано. Вони мали виїжджати рано вранці, щоб до полудня прибути у селище і впоратися до вечора. Принаймні такий був розрахунок. 

До визначеного місця зустрічі Мамору прийшов раніше за всіх, другим прийшов Ізао, а потім вже і всі інші. 

- Як настрій у всіх ? / Ізао

- Хотілося б поспати більше. / Сказав Кен позіхаючи

- Доживете до моїх років, тоді вже зможете спати третину дня.

Відповідь Ізао усім сподобалася. Навіть похмурий Рюу видав коротку посмішку. 

- Ну що ж. Бажаю вам удачі. Вперед !

За командою усі вони вирушили в дорогу.

Хоч у місті їх і знали, але ніхто і гадки не мав, куди вони прямують. Та і самі люди були зайняті своїми повсякденними справами.

Дорогою вони проїжджали через поля й рівнини. Перед ними відкривалися мальовничі краєвиди й все це під схід сонця. Їм також траплялися подорожуючі торгівці, від яких Кена довелося в прямому сенсі "відривати". Незабаром рівнини змінилися лісом, а дорога, якою вони рухалися, стала вужче. Приємне свіже повітря стало важким і густим, а у ніс вдарив різкий запах крові. 

- Це від вбитих звірів так тхне ? / Седзо

- Скільки ж їх тут має бути для такого смороду ?! / Кен

- Що думаєш, Рюу ? / Тетсуя

- . . . Ідемо далі. 

Іще через 5 хвилин земля під ними змінила колір. Коням стало складніше іти.

- Невже це ? / Рьота

- Кров. Тут все залито кров'ю. Може це

- Всі бігом вперед. / Скомандував Рюу

Здалека вони побачили іще гіршу картину. На центральній площі селища лежали самі трупи, наполовину втоплені у суміші крові й землі.

Жоден з них не був готовий до такого, їх тренували для битви, але морально таке видовище складно сприйняти.

- Злізайте з коней ! Зброю тримати напоготові !/ Рюу

- Що робити із конями ? Лишимо тут -- з'їдять. / Седзо

- Підуть із нами -- теж не факт що виживуть. / Тетсуя

- Ну то й що ми робимо ?! / Кен

Усі подивилися на Рюу. 

- Лишаємо половину тут, решта іде з нами. 

* Раціональний вибір. Я вчинив би так само.

 Коней Мамору, Рьоти і Рюу було вирішено лишити, їх прив'язали до дерев недалеко від селища. 

Вони підійшли іще ближче, аж раптом десь близько різко злетіли птахи, а із-за кущів почувся хижий рев не одного, і навіть не десятка істот. Той рев не був схожий на жодного хижака.

- ВСІМ ВСТАТИ В КІЛЬЦЕ. ПРИГОТУЙТЕСЯ ДО БИТВИ !!! / Прокричав Рюу

- Немає сенсу ! Нас легко оточити, навколо ліс, ми не побачимо їх усіх. Краще відступити до відкритої місцевості !

- Тебе запитати забув ! Навіть аби ми встигли відступити, вони не підуть за нами. Стоїмо тут ! / Рюу

Тим часом гуркіт все наближався, між дерев все частіше почали мелькати силуети  якихось великих тварин. 

* Варіантів немає, доведеться битися