За анатомією вони були схожі на людей, але вище, близько двох метрів. Їх тіла не були цілісними, скоріше як 2-3 людини було об'єднано в одну потвору. Їх рухи були різкі, а самі вони були нереально агресивними. Кігті, ікла, роги -- вони використовували все для нападу.

Перший вискакує на Рюу, він відбивається діагональною атакою. Демона відкидає назад, але атака Рюу не заділа жодних важливих органів.

Другий нападає на Седзо, він оступається в грязюці і падає на землю під вагою демона, який вже вчепився в нього зубами і починає кусати його, поки Седзо кинжалами намагається знайти слабке місце у шиї. 

Стоячий поруч Рьота  б'є демона своїми щитами декілька разів у корпус, той відривається від Седзо і впивається у руку Рьоти. Він відчуває рухи за своєю спиною.

- Позаду ! / Кричить Тетсуя

Демон застигає у повітрі, як муха, що заплуталася у павутинні. Варто Тетсуї натягнути свої струни і вони починають рвати плоть демона, а по нім стікає чорна кров потвори.

Седзо вирішує встромити кинджали в очі потворі, від чого остання лише стає зліше і пронизливо ричить. 

Тетсуя пускає струну навколо шиї потвори і буквально відриває голову демону, решта тіла падає на землю.

Кен з Рюу продовжують відбиватися на одному напрямку, поки Тетсуя намагається надати хоча б якусь допомогу важко раненому Седзо, поки Рьота повертається у стрій. Мамору намагається не підпускати демонів ближче, але кожного разу вони нападають все більше і більше. 

- В нас є поранені, треба відступати ! 

- Який їх стан ?! / В пилу боротьби запитує Рюу

- Седзо знепритомнів, Рьота теж не боєць, але іти може. / Відповідав Тетсуя, намагаючись зупинити кровотечу. 

(Рюу)* Чорт би їх усіх ! 

- Хапайте Седзо і біжіть до коней ! Кен, Тетсуя,  прикриваєте позаду, Мамору зі мною.

Із важким боєм вони прориваються через натовп потвор, яких не ставало менше, втім, їх розміри поступово зменшувалися. Від 2-метрових чудовиськ вони поступово зменшилися до людського зросту, що також вплинуло і на їх фізичні показники. Але легше від цього не ставало, їх все ще багато.

- Рьота, бери коня і біжи першим. Не знаю як ти це зробиш, але зупини в біса його кровотечу ! / Рюу

- Зрозумів ! 

Рьота миттєво помчав геть із раненим товаришем, лишалося іще 4м втікти. 

- Кен, Тетсуя, ви наступні ! 

Рюу з Мамору лишаються вдвох, натовп стримувати вже неможливо.

- Давай за мною ! 

Мамору рубить останнього і біжить слідом за Рюу. Вони застрибують на коня і намагаються наздогнати решту загону. 

- Чорт би їх, вони не відстають ! 

Рюу обернувся, щоб самому переконатися. Демонічний табун гнався за ними не сповільнюючись. 

(Рюу) * Чорт чорт чорт !!! Що робити, що робити. Відірватися не можемо, за іншими вести -- наражати їх. Ха якщо ми взагалі наздоженемо їх . . . А може 

- Рюу ! 

- Га? Чого тобі ?!

- Не зупиняйся. 

- Що ?!

Мамору підвівся і встав у повний зріст на коні. 

- Якого біса ти витворяєш ?! Померти вирішив ?!?!?!

-  Бувай.

Мамору дістає меч зістрибує з коня прямо у пащу зграї.

- МАМОРУ !!!

Рюу хотів натягнути поводи, але не зміг. Його руки вразив неймовірний холод, пробираючи  до самісіньких кісток. Він не оглядався, не думав, йому було страшно. 

Мамору пробігав по їх головах, намагаючись відрубати, але рани загоювалися із вражаючою швидкістю. Він відштовхується від одного демона і протикає найбільшого своїм мечем. Десяток думок вмить пролетіли у голові Мамору.

* Чому  так туго пішов ?! Чому тварюка не встає ?! Чому не реагує ?

Раптом, усі демона зупинилися, при тому оточивши Мамору з усіх сторін.

* Їх близько сотні. Чому стоять ?! Тому що я вбив цього ?! Він вожак ?! Як я його вбив ? Проткнув його серце ? Чому в інших цього не виходило ? Не про це зараз ! 

Мамору іще раз озирнувся навколо себе. Демонюги підходять все ближче, ось-ось і нападуть. 

- "Якщо їх багато, то тільки зі стилем і завжди по колу". Мій майстер ніколи не помилявся. 

* Щоправда, це стосувалося людей.

І ось пішла атака, Мамору ухиляється від кігтів і зі спини протикає демона в те саме місце, в яке вбив ватажка. Тварюка падає мертвою.

* Теорію підтверджено.

Ніби у смертельному танці, у кривавому морі, Мамору кружляв від одного демона до іншого, вицілюючи їх слабкі місця. Він ухилявся і контратакував, блокував і пропускав, удари, відбивався та рубав їх щосили. А пропускати він став частіше.

- (важке дихання) довго я так не протягну. Третини немає, іще десь 60 лишається. Я сповільнююся. Атаки недостатньо сильні. 

Попри його покращені рефлекси і силу, він не міг  довго протистояти такій кількості лютих ворогів, рик яких все не стихав.

- Та стули ти нарешті пельку !

Мамору відмахнувся від чергового атакуючого його демона й одразу ж ухилився від наступного, а того розрізало навпіл червоною хвилею, яка  розполовинила іще 4х демонів позаду.

- Це я ?!

Думати йому довго не дали, він продовжував відбиватися, все далі і далі. Чомусь тепер він почав втомлюватися повільніше, наче почав отримувати якийсь додатковий запас сил. 

* 73 . . . 79 . . . 82 . . . 87 . . . 91 . . . 106 . . . 115 . . . 121

Тиша. Нарешті настала тиша. Серед крові і бруду, Мамору вже ледве тримався на ногах. Він весь був у порізах від кігтів, внутрішні органи, на щастя, не уражені. Багато неглибоких ран. Суттєво менше глибоких. Декілька точок кровотечі. Два лівих ребра і одне праве зламані. Майже смертельна перевтома.

* Як довго . . . Як довго я тут бився ? Ха, і зміг же покласти їх усіх. Отакої . . . 

Спершись на меч, Мамору повільно підвівся і покульгав дорогою до міста. 

* Варіантів в мене не багато, або впаду тут і помру, або . . . може . . . дійду поближче і . . . хтось . . . мене знайде.

За його відчуттям, він ішов вже вічність. Очі самі заплющувалися,  слух притупився, але Мамору щось почув. Наче крик ? Кричали здалека, слів не можливо було розібрати, а підняти голову і подивитися вже сил не було. За декілька секунд якісь дві постаті з'явилися перед ним, він все ще їх не бачив, але відчував що хтось є поруч. Тоді, постать зіскочила з коня і вхопилася в Мамору. Останній знепритомнів на місці.

~ Хто ти такий ?

- Що ? Хто запитує ? Де я ? 

Навколо нічого не було видно, а сам Мамору відчував сильний дискомфорт, щось було не так і він це знав. Поруч був хтось чужий, це через нього ?! 

~ Звідки в тебе ця сила ?

Таємничий голос здалека доноситься крізь довколишню пітьму.  

- Про що ти ? Яка сила ? Ти хто взагалі ?!

Пітьма навколо потріскалася, як скляний купол, а тон голосу вмить змінився з агресивного на здивований і наче послабився.

~ Навіть в такому стані чиниш супротив ?! А з тобою буде цікаво  . . .  До зустрічі, ти мені іще знадобишся.

- Забирайся вже звідси !

Купол врешті-решт зламався і пітьму замінило сяйво. Воно оточило Мамору теплом і заспокоїло. 

* Все, я тут один . . . 

Мамору провалюється у сон вдруге, цього разу його організм повністю відпочиває без перешкод, попереду іще довгий шлях відновлення. Не кожного дня доводиться битися проти майже сотні демонів.