Мамору прокинувся. Його ще сонні очі оглядали кімнату.

* Я все ще тут . . . отже, це був не сон і я дійсно потрапив у інший світ.

Раптом, хтось постукав у двері.

- Мамору-сан, ви прокинулися?  / напівпошепки сказав тонкий, ніби дитячий, голос

- Ем . . . так . . . можете входити.

Мамору швидко підвівся з футону. Було б якось негарно зустрічати людей лежачи на підлозі.

У кімнату зайшов хлопчик років 9-10. Коротке чорне волосся, мабуть, нещодавно підстрижене. Кімоно в синіх кольорах, білий пасок, який огортав плечі й був зав'язаний вузлом на спині, та трішки завеликі йому хакама. Його карі очі схвильовано дивилися на Мамору, який був разів в три його вище. В руках він тримав якусь обережно згорнуту одежу.

- Мамору-сан . . . м-м-мене звати Кайоши . . . пан Ямагучі очікує на вас. В-в-ви знаєте куди ід-д-ти ? / наче наляканий спитав

- Пан Ямагучі? Я  не знаю хто це, так само як і куди мені потрібно іти.

* Це той самий друг?

- Тоді, дозвольте провести вас! / Кайоши нахилився майже на 90 градусів

- Та легше, легше ти. Все добре. Дай тільки перевдягнутися.

- А, ледве не забув! / Кайоши протягнув Мамору ще один комплект одежі

- Дайте мені будь-ласка інший комплект, що був підготований учора.

- Добре (Мамору потягнувся за складеною одежею), але навіщо вона тобі?

- Пан Харукі сказав, що вам вона буде замаленька, і наказав принести цю.

- . . .  Добре . . .

Кайоши спішно вийшов із кімнати, щоб не заважати Мамору.

Нова одежа ідеально підійшла, тепер Мамору виглядав як айкідошнік.

* Дивно. Майже усі кого я бачив менше за мене. Пошити б не встигли. Та вони навіть мірки не брали. Хоча стривайте . . . тільки Йошинорі приблизного одного розміру зі мною. Невже він мені свою одежу віддав?

Мамору кріпко зав'язав пасок хакама і був готовий виходити.

* Шкода, що тут немає дзеркала. Цікаво, як воно на мені виглядає?

Мамору вийшов зі своєї кімнати. Як і очікувалося, Кайоши весь цей час стояв поруч і чекав.

- Я готовий, веди.

- Так!

Якщо учора  Мамору заїжджав через північні ворота, на цей раз, Кайоши вів його до південних. Дорогою до них, Мамору бачив стайні, до яких учора повели коней, та бараки для охоронців. Невелика компанія таких охоронців стояла поруч активно спілкуючись. Втім, усі вони притихли та покосили погляди, коли Мамору із Кайоши проходили поруч. Мамору не відреагував, але помітив їх явне незадоволення. Вже коли вони вийшли за ворота, Мамору запитав:

- Це вони через мене, так?

- . . .  ммм, як би так сказати . . . після того, як ви вчора з'явились тут із паном Харукі, усі тільки про вас і розмовляють.

- От вже не очікував . . . і що кажуть ?

* Звісно очікував! Але ж потрібно якось підтримати розмову із ним, дати йому більше впевненості.

Кайоши вагався відповідати, але в врешті-решт вирішився.

- Різне . . . хтось нейтрально, хтось насторожений, інші взагалі не здивовані.

- А ти що думаєш про мене ?

Кожне питання сприймалося як іспит мужності для Кайоши, але Мамору -- гість пана Харукі, тому відповісти просто необхідно!

- Я . . .  не знаю. Ви не здаєтеся злим, і я чув, що ви врятували пані Кей. Але я не знаю вас, тому не можу нічого про вас сказати.

- Розслабся, ти не на допиті. Знаєш, принаймні ти відповів відверто, а не як ті, що пускали чутки за спиною.

- Ам мм . . . дякую . . .

Після цих слів, Кайоши дійсно розслабився. Не кожен день отримуєш похвалу від людей з інших світів. 

Врешті-решт, вони дійшли до невеличкого будинку, який самотньо стояв посеред поля, на віддаленні від цивілізації. Перед самим будинком була гола площадка, на якій було видно сліди від тренувань, а також декілька манекенів, імітуючих ворога.

Біля дверей сиділа якась людина у широкополому капелюсі, в лівій руці вона тримала пляшку саке.

- Все, ми прийшли. Далі я не потрібен. Був радий із вами познайомитись.

- Так, дякую тобі.

Кайоши побіг назад, схоже, що в нього було ще багато справ на сьогодні.

* Добре, не будемо робити поспішати із  висновками . . .

Мамору підійшов ближче.

- Ві таю ? / Невпевнено сказав Мамору

Чоловік підняв голову, але побачити можна було лише нижню частину обличчя, на якій з'явилась таємнича посмішка.

- Хм,  вітаю. Ким будеш ?

* Щось розмова в нас починається не як у нормальних людей.

- Ширанаі Мамору. Я гадав, що тут заведено спочатку називатися самому, перш ніж запитувати чиєсь ім'я.

*(Ізао) Ха, не збрехав . . .  цікаво

Чоловік скинув капелюха на спину різким махом голови. Недовге, срібне волосся, маленькі зморшки та зацікавлені очі -- перше, що привернуло увагу Мамору.

- Вірно кажеш. Вибач, я трішки обережніший, ніж Йошинорі. Мене звуть Ямагучі Ізао. Ти можеш звати просто Ізао.

* "Ти можеш" . . .  просто так дозволив називати за ім'ям . . . ?

- Радий із вами познайомитись. (Мамору вклонився). Пан Йошинорі казав, що хотів показати мене своєму другові, це ж ви ?

- Вірно!

- . . .

- То що мені потрібно робити?

- Власне, мені потрібно подивитися що ти вмієш. Йошинорі казав, що ти розправився із трьома розбійниками.

- Вони не знали про мене, я відвернув їх увагу, уклав першого, принаймні думав так. Другий, третій по мені не попав, але був близько. І от першого я не очікував, як би не Кей, він би міг мене вбити.

- Мг, я майже уявив собі це. Ну добре, завжди є над чим працювати.

* Це було дещо саркастично

- В мене є пропозиція. / Після цих слів Ізао підвівся

Мамору застиг в очікуванні.

- Яка саме?

- У нас буде двобій. У мене тут багато тренувальної зброї, тому можеш обирати будь-яку.

Ізао відкрив двері будинку і покликав Мамору із собою. У правому дальньому кутку стояло декілька ліхтарів і свічки, а біля протилежної стіни на стендах висіла різна зброя.

Ізао взяв собі два боккени, один коротший, інший довше.

* Він збирається битися двома водночас? Чи коротший на про всяк випадок?

- Що обереш?

* Ножі-метелики, саї, нунчаки . . . все для короткої дистанції, йому може бути не так зручно якщо я наближусь . . . якщо . . . добре, для початку візьму те саме, що і він

- Я візьму те саме, що і ви.

- Добре. / На цей раз Ізао ніяк не відреагував у притаманній йому манірі, він вже почав своє "дослідження".

Вони вийшли на площадку та стали по різні її краї. Мамору тримає один меч, Ізао одразу обидва.

- Перш ніж ми почнемо, я хочу тобі сказати. Вбивати я тебе не збираюсь, як і калічити, але краще не пропускай мої удари.

- Домовились.

В голові Мамору почався справжній брейншторм. Він прораховував усі варіанти для початку боя, але лише одне було очевидним. Атака в лоб -- не найкращий варіант.

* Хтозна на що він здібний . . .  спробую обманути його.

/ / / / / / / / / / / / / / / / / / / / / / БІЙ  / / / / / / / / / / / / / / / / / / / / / / / / / /

Мамору стрімко зближується з Ізао, готуючи колючий удар у правий бік.

Ізао зміщається у лівий бік і виставляє свій довгий меч, щоб заблокувати подальші рухи меча супротивника. Мамору різко проводить атаку з оберту, але Ізао читає цей рух. Він зрозумів наміри Мамору ще при першому випаді, його лезо не було розгорнуте у бік Ізао, да і з того положення ніяку іншу атаку не проведеш.

Ізао на випередження зупиняє руку з мечем Мамору легким ударом ноги. Це вибиває Мамору з рівноваги й він падає, але в падінні встигає завдавати удару по Ізао, який його не очікував.

Через кувирок, Мамору підводиться знов. Але Ізао не гає час, одразу кидається на Мамору із прямою вертикальною атакою. Жорстким блоком Мамору зупиняє удар, але Ізао готує мідл кік. Мамору готується блокувати коліном і намагається відвести меч Ізао у бік, протилежний атаці його ноги. І це спрацьовує. Мамору миттєво атакує Ізао ліктем, але він одразу відскакує назад, розриваючи дистанцію.

*(Ізао) Зближатися із ним небезпечно . . . йому ніби навіть легше коли ворог знаходиться впритул . . . майже в усіх стилях, що я бачив, сенс полягає у завданні удару та розриві дистанції, але із ним щось не так

- Стривай! / крикнув Ізао

- Тільки не кажіть що здаєтеся.

- Чуття гумору в тебе є, як і вміння битися. Мені це подобається, але я хочу, щоби ти змінив свою зброю, бо з мечами тобі не дуже зручно.

* Це він вірно підмічає. Наврядчи він просить через те, що йому не зручно проти мене битися. Він, схоже що, не розкриває усі свої карти . . .

- Так і є. Зачекайте будь ласка, я оберу щось інше.

Мамору заходить у будинок і через хвилинку повертається зі списом, що здивувало Ізао. Він робив розрахунок на ножі-метелики, або щось інше для ближнього бою.

Мамору приймає стойку і вони готові до другого раунду.

*(Ізао) Його стійка проста і нехитра, одна нога попереду, інша позаду и трішки в бік . . . однак із його рухами все навпаки . . . що ж ти мені покажеш на цей раз?

На відміну від першого раунду, цього раз  Ізао частіше наступав на Мамору і робив це агресивніше. Втім, Мамору вправно керувався зі списом, блокуючи більшість атак і іноді намагаючись контратакувати.

* Він став швидше, я ледве встигаю реагувати. Здається, він просто грається зі мною.

 Посеред бою Ізао знов розірвав дистанцію, відскочивши назад.

*(Ізао) В нього дійсно цікава техніка, він не концентрує  свою увагу на вістрі списа, а використовує всю його довжину. А чим він відповість на це?

Ізао зближається різким степом(1), Мамору нічого не лишається, окрім як виставити спис на нього. Найбезглуздіше рішення -- іти прямо на спис.

Але Ізао захоплює спис рукою, блокуючи його рухи. Наступним мав би бути удар мечем. Однак, в той самий момент, коли спис знаходився на рівні колін Ізао, Мамору згадав один прийом. М'язи наче самі рухались. В такій позиції його коліно вразливе. Річ у тому, що при такому захопленні списа, легше зупинити його рухи уперед, але не у сторони.

Ізао довелося перестрибнути атаку і відпустити спис, що збило його власну атаку мечем. В цей час, Мамору спіймав момент і вирішив скористатися імпульсом руху для кругової атаки на розмах.

Ізао відскочив на три метри вгору, що дуже здивувало Мамору. У нього ледве очі на лоб не полізли.

* Як?!

*(Ізао) Все-таки він вимусив мене використати ВЕ . . . цікавий хлопець . . . точно здібний . . . ех . . . але поки що цього недостатньо . . .

З цими думками, Ізао за мілісекунду перемістився за спину Мамору і приставив "лезо" до його горла.

* Як?! Я навіть не встиг помітити! Він телепортувався чи що?

- Що це було? Як ви це зробили?

Ізао відпускає Мамору та опускає зброю. Бій закінчено.

- Це те, чим ти зможеш оволодіти. Але спочатку я маю запитати тебе, чи готовий ти до наслідків ?

- Стривайте, стривайте. В мене і без того багато питань, а ви ще додаєте. До яких наслідків я маю бути готовий?

- Давай краще сядемо, пояснення займе деякий час.

Вони обидва сідають на невеличкі сходи перед будинком, на яких с самого початку сидів Ізао.

- Отже, для початку . . .

(1) - у бойових мистецтвах швидкий крок для зміни позиції